Від театру – до вежі: історія знаменитих вінницьких будівель

Пропонуємо читачам “СічНьюз” зануритися у минуле, щоб дізнатися історію знаменитих вінницьких будівель і порівняти їхній вигляд. Підбірку склали за матеріалами офіційного історичного сайту Вінниці.

Ліцей №2 (жіноча гімназія)

Жіночу гімназію було засновано 1 липня 1900 р. Це одна з перших будівель Вінниці геніального архітектора Григорія Артинова у стилі модерн. У своєму первинному вигляді приміщення було двоповерховим, а його головний фасад прикрашала велика трицентрова скляна арка.

У перший рік роботи закладу за парти сіли 189 учениць. При цьому вступати сюди могли собі дозволити лише дівчата із заможних родин, тому що навчання було дороговартісним. Вінницька гімназія стала єдиним освітнім закладом для жінок у всій Подільській губернії.

Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ (реальне училище)

У 1889 році при обговоренні у Вінницькій міській думі з’ясувалося, що у місті було 4027 дітей шкільного віку, а навчалися лише 1179. Розвиток міста потребував все більше освічених людей. З цією метою дума ухвалила рішення про переведення з Могилева-Подільського до Вінниці реального училища і перетворення його у шестикласне.

Колишнє реальне училище ― одна з тих споруд, що формують неповторний характер забудови головної вулиці Соборної. Стіни, у яких екстерном здавав іспит на звання народного вчителя Михайло Коцюбинський. Тут викладав майбутній міський голова Микола Оводов, коли він ще був лікарем, а також відомий краєзнавець та дослідник історії Поділля о. Іван Шипович.

Театр ім. Садовського

Ще у 1910-му у Вінниці почала працювати трупа під керівництвом Тетяни Лентовської. У тому ж році було збудовано окреме стаціонарне приміщення для театру за проєктом головного архітектора міста Григорія Артинова. Будівлю виконали в неоренесансному стилі з ліпними прикрасами в стилі модерн. Роботи тривали близько 11 місяців, а загальна вартість становила 160 тисяч карбованців. Театр вміщував 1000 місць, мав 10 гримерних для артистів, а ще електричне освітлення, розкішні декорації, глядацьку залу-трансформер і світлові ефекти, окреме фойє, два буфети, вестибюль, касу. Пізніше у театрі неодноразово влаштовували доброчинні вистави.

Художня школа (будинок Длуголенцького)

На замовлення польської родини Длуголенцьких будівля була реконструйована 1909 року поруч із садибою Миколи Оводова. Будинок-корабель зі своєрідними шпилями-щоглами та куполом, подібним до вітрила, просто неможливо не помітити в тихому середмісті Вінниці. Сьогодні тут розташована дитяча художня школа. І це доволі символічно, адже будівля надзвичайної форми надихає на творчість і політ уяви.

Вежа Артинова

Вежа Артинова, наче магнітом, притягує до Європейської площі як вінничан, так і гостей міста. Вона була зведена у 1912 році за проєктом Григорія Артинова для потреб водогону та пожежної команди. Після Другої світової війни вежа втратила своє первинне призначення, і її переобладнали в житловий будинок для сімей працівників міського водоканалу. Статус пам’ятки місцевого значення вежа отримала 17 лютого 1983 року. Кілька років тому це приміщення передали новоствореному Музею Вінниці.

Сьогодні вежа – головний символ міста. А поруч з нею на лаві розташована мідна скульптура Артинова, який ніби милується своїм струнким творінням, пропонуючи гостям скласти йому компанію та присісти поруч.

Сьомий апеляційний адміністративний суд (готель «Савой»)

Архітектурна перлина Вінниці, яка стала однією з окрас центральної вулиці міста, зведена у 1913 році. Коли кажуть «вінницький модерн», найперша асоціація – будівля колишнього готелю «Савой». Модерн з елементами необароко — головна стилістична ідея споруди ніжного кольору слонової кістки, що була зведена під керівництвом міського архітектора Григорія Артинова як готель «Савой». Своєю появою він був зобов’язаний мрії місцевого купця Беріша Лехтмана побудувати такий готель, який вражав би уяву як місцевих мешканців, так і гостей міста. Саме там вперше у місті з’явилася електрика та ліфт.

Нині у цьому приміщенні розташований Сьомий апеляційний адмінсуд, а трохи більше ста років тому тут засідала Директорія – уряд Української Народної Республіки. Одним з її рішень у цих стінах було утворення Найвищого суду УНР, тож «Савой» є місцем, де було закладено підґрунтя адміністративного судочинства в Україні.

Володимир ПРИСЯЖНЮК, “СічНьюз”