Як спілкуватися з військовими з інвалідністю: прості поради
Сьогодні багато хто стикається із ситуацією, коли поруч перебувають військові, які отримали поранення та живуть з інвалідністю. Це може бути людина без кінцівок, на візку чи з іншими обмеженнями. Ми розуміємо, що спілкування з ними може викликати ніяковість або страх сказати щось не те. Тому розберемося, як поводитися правильно, щоб не образити та підтримати.
Спеціально для читачів сайту «СічНьюз» (на наше прохання) алгоритм дій склав психолог, мотиватор, фахівець з ораторської майстерності Андрій Мореходов (Вінниця).
Головне правило: це звичайні люди
Військові, які отримали травми, залишаються такими ж людьми, як і всі. Вони можуть жартувати, займатися спортом, працювати, дружити та кохати.
Головне – не жаліти їх і не дивитися із співчуттям. Важливо бачити в людині не її інвалідність, а особистість.
Що говорити і як підтримувати розмову
- Не бійтеся привітатися. Просто скажіть «Добрий день» і посміхніться, як будь-якій іншій людині.
- Не акцентуйте увагу на травмі. Не варто питати: «А як це сталося?» – якщо людина сама захоче, вона розповість.
- Говоріть на загальні теми. Про погоду, новини, сім’ю, інтереси – як із будь-яким знайомим.
- Слухайте і не перебивайте. Якщо людина розповідає свою історію, підтримайте її словами: «Розумію» або «Це непросто».
- Не соромтеся пропонувати допомогу, але не нав’язуйтеся. Краще запитати: «Вам допомогти?» замість того, щоб одразу щось робити.
Як поводитися з військовими на візку
- Розмовляйте на одному рівні. Якщо ви стоїте, а людина сидить у візку, краще присісти, щоб не дивитися зверху вниз.
- Не чіпайте візок без дозволу – це частина особистого простору.
- Якщо бачите перешкоду (наприклад, бордюр), можна запитати: «Допомогти вам?».
Як розмовляти з дітьми про військових з інвалідністю
Діти можуть ставити незручні запитання або лякатися, тому важливо правильно пояснити:
- «Ця людина – герой, вона захищала нашу країну. Але тепер живе трохи інакше».
- «Ти можеш із ним привітатися. Він такий же, як і всі».
- «Не показуй пальцем і не запитуй голосно про його травму – це неввічливо».
Чого точно не варто робити
- Не жалійте. «Який жах, як же вам важко…» – такі слова можуть образити.
- Не дивіться з цікавістю. Пильний погляд змушує людину відчувати себе некомфортно.
- Не бійтеся спілкуватися. Військові, як і всі, цінують дружелюбність і щирість.
Висновок
Головне у спілкуванні – повага, тактовність і простота. Якщо ви ставитеся до людини як до рівного, спілкування буде легким і природним. Не бійтеся зробити перший крок. І ви побачите, що ці люди мають силу духу, яка може надихати нас усіх.
Михайло ШАФІР, «СічНьюз»
Читайте також
Сенс всупереч болю: як знайти сили, коли війна не закінчується
