Вінничанка перемогла у Великодньому конкурсі “Дерево життя” у Кракові

Відома вінницька психологиня та арттерапевтка, мандрівниця, авторка багаторічного фестивалю психологічних практик «Живи» Наталя Демчук до Польщі переїхала разом із трьома дітками на початку війни. Вона розповіла «СічНьюз» про життя в еміграції та поділилася розповіддю про свої творчі здобутки у Польщі.

У Польщі – від початку війни

Наталя із дітьми мешкає у польській Криниці-Здруй, що знаходиться на кордоні із Словаччиною. Це невеличке курортне містечко з кількістю населення всього 12 тисяч людей. Проте воно має досить гарні культурні традиції, які вподобали наші вінничани також. Наприклад , великий щорічний фестиваль театрального мистецтва, опери, інструментальної музики імені Яна Кепури. Наталчині доні цього літа планують вчетверте стати його учасниками. Брали участь діти також у міжнародному фестивалі «Фонтан талантів».
У Криниці-Здруй давно налагоджена співпраця з Вінницею завдяки міжнародній ГО «Україна-Польща-Німеччина». Тому тут діють організації, які допомагають українцям. Завдяки цій можливості Наталя Демчук долучилася у Польщі до різних проєктів: адаптації дітей, їхнього психологічного та ментального здоров’я, реінтеграції.

Працює з літинською глиною

У польському містечку діти одразу після приїзду пішли у місцеву школу. Спочатку їх прийняла польська родина, де вінничани прожили чотири місяці. Потім переїхали у помешкання, де проживали інші родини переселенців з України. Тут певний час проживання було безкоштовним. Зараз мають невеличку пільгу як для багатодітної родини, але щомісяця за житло сплачують 1400 злотих.
У Вінниці Наталя практикувала глинотерапію. Проводила заняття з дітками та дорослими. Цією стежиною продовжує крокувати і в сусідній країні.

-У місцевому центрі культури я почала проводити арттерапевтичні заняття, глинотерапію. До речі, глину мені передавали автобусом із Літина. Там я завжди купувала її, працюючи в Україні, – розповідає Наталя. – Ми зробили “дерево дружби”, воно досі є. На ньому ми оновлюємо стрічки жовто-блакитних та червоно-білих кольорів. Пишемо там вдячність полякам, побажання.

У польському містечку вона продовжувала практику глинотерапевтки, психологині, арртерапевтки, проводила групи підтримки. Волонтерила півтора місяця.

-А потім знайшли можливість узяти мене «на стаж» на пів року у центр культури. Проводила заняття з кераміки. Водночас ми підтримували зв’язок з нашим військовим шпиталем, де волонтерили мої подруги. Ми передавали солодощі, листи, обереги через Людмилу Осіпову.

Минулого літа вона пройшла навчання у Великобританії та зараз захищає нас на Слов’янському напрямку.
У співпраці з громадськими організаціями Наталя брала участь у різних проєктах для українських дітей, супроводжувала групи, консультувала дітей і дорослих, щороку організовувала заходи до Дня Незалежності України. Фундація з іншого містечка за рахунок грантового проєкту оплачувала психологині стипендію.

Дерево життя з трипільською символікою

Цієї весни Наталя взяла участь у традиційному творчому конкурсі, що проходить у Кракові, і стала його переможницею.

-Конкурс проводять 11 років поспіль, називаться «Drzewko Emausowe» («Дерево життя»). Це така прадавня польська традиція: робити дерево життя до Великодня. У конкурсі є шість категорій учасників: діти до 12 років, підлітки 12-18 років, дорослі, групові роботи, родинні роботи і традиційні деревця. Моя колега Агата запропонувала створити мені роботу. У неї була ідея дерева з червоно-чорними яєчками, але я відмовилася.

У Наталі було своє бачення, вона хотіла зробити дерево життя з трипільськими мотивами. І тому весь березень творила глиняну магію.
Як глинотерапевтка Наталя постійно розвиває свої уміння, прагнучи стати професійною керамісткою. Вона придбала чимало онлайн-курсів з кераміки та гончарства, бере приватні уроки у словацького майстра, вчиться працювати з глазуррю, з піччю, вивчає усі нюанси роботи з керамічними виробами. У центрі культури, де вона працює, давно придбали гончарне коло, але не було майстра, який би працював на ньому. Наталя вперше розпакувала прилад і почала практикувати з гончарством.

-Я цікавлюся усім традиційним, народним, нашим автентичним. Тому й створила до проєкту яйця-брязкальця. Це таке порожнє глиняне яєчко, всередині кульки; воно схоже на маракаси. Теж можна наносити традиційні візерунки на нього – це така народна іграшка і водночас музичний інструмент.

А ще на її дереві життя присутні глиняні свищики, трипільські писанки в молочно-коричневих кольорах і трипільський бичок, у якого на лобі роги-місяць.

-Це чаша, яка вбирає енергію світил. У першу чергу, сонячну енергію. І мені хотілося зробити коло як сонце, стрічки як промінчики, як різнобарвність життя, бо кожен колір має своє значення. Хотілося, щоб кошик був із сіном як символ материнської утроби, і ці трипільські яєчка з сакральними символами. А трипільський бичок із рогами і пташки-свищики як самовираженість життя. Не могли знайти колесо від воза, тому я схоже до нього змайструвала.

У конкурсі цьогоріч – рекорд учасників

Мисткиня довго працювала над проєктом, але навіть не вірила, що її дерево стане переможцем. По-перше, цього року була рекордна кількість учасників – 136. А по-друге, не знала, чи конкурсна комісія зрозуміє її задум.

-Але, коли ми тільки зареєструвалися, одна пані полька одразу до нас прийшла, вона зрозуміла задум. Я така була щаслива: значить, будуть люди, які відчують ці важливі для мене сенси, глибинні речі.

Через тиждень оголосили результати. Про перемогу Наталі повідомила її колега пані Агата. До речі, Наталя брала участь у двох номінаціях. Групова дитяча робота, що виконувалася  з дітками, які займаються на творчих заняттях в центрі культури, отримала третє місце. А робота у категорії “родинне”, про яку ми розповіли, зайняла першість.

Взагалі я не люблю конкурси та змагання. Але зараз у мене багато вдячності: собі за сміливість та наполегливість і тим людям, хто зрозумів ці мої ідеї, – каже керамістка.

Експозиція з усіма роботами буде доступна для відвідувачів Краківського музею до першого червня.

Читайте також:

Переселенці з Вінниці концертами збирають кошти на ЗСУ в Уельсі

Пасочка для захисника: у Стрижавській громаді  влаштували збір гостинців для ЗСУ

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»