Австрієць назавжди переїхав в Україну: “З росіянами домовитися неможливо”

Австрійський волонтер, який працює в Україні з початку повномасштабного вторгнення, розповів про свій шлях, мотивацію та погляди на війну. В інтерв’ю він відкрито заявив, що назавжди залишив свою батьківщину заради допомоги українцям і більше не планує повертатися до життя в Австрії.

Чоловік кардинально змінив своє життя, відмовившись від комфорту та безпеки заради підтримки України у війні з росією.

Мені пощастило: в Австрії у мене є родина, яка ставиться з розумінням. Але вони також знають, що я більше ніколи не повернуся. Я повністю розірвав зв’язки з Австрією – все продав, усе залишив, щоб мати змогу працювати тут, в Україні”, – зізнається волонтер.

На запитання про те, що дає йому сили продовжувати, австрієць відповів, що головною мотивацією для нього стали українські захисники.

Сили мені дають мої побратими. Люди, яким я дивлюся в очі й знаю: за кілька днів вони підуть на позиції і можуть не повернутися. А потім я думаю: може, вони виживуть завдяки нашій підготовці. І цього мені більш ніж достатньо”, – пояснив він.

Волонтер не приховує, що робота в умовах війни виснажлива, проте підкреслює, що це не звичайна втома, а глибоке виснаження, яке не зникає після кількох ночей сну. Попри це, він та його колеги щодня продовжують свою діяльність.

Розрив зі старим життям

Через свій вибір допомагати Україні, волонтер втратив багатьох друзів, які не розуміли його рішення. Він більше не хоче витрачати сили на пояснення своєї позиції.

Хто досі не зрозумів, що ми тут робимо і навіщо, той уже не зрозуміє, хоч скільки з ним говори. Хто й сьогодні ще вірить, що в росіян є хоч якість виправдані причини для того, що вони роблять, – просто дурень. Хто думає, що з росіянами можна домовитися, – нічого не зрозумів”, – категорично заявив волонтер.

Це одна з причин, чому австрієць не бачить свого майбутнього на батьківщині. Він відвідує Австрію лише 2-3 рази на рік, і ці візити не є відпочинком, а скоріше необхідністю – зустрітися з родиною та донорами, які підтримують його діяльність в Україні.

Я ще 2022 року продав свою машину, а згодом і будинок. Це не був великий дім, але вистачило, щоб продовжити. В Австрії у мене тепер нічого немає, крім кількох важливих для мене людей, яких я відвідуватиму все життя”, – розповів він.

Погляд на нейтралітет

Особливо емоційно волонтер висловився щодо поняття “нейтралітету”, проводячи паралелі з власним дитячим досвідом.

У дитинстві та юності я був доброзичливим і спокійним. Я не хотів конфліктів. Але вони чекали на мене по дорозі до школи – не тому, що я їх шукав, а тому, що там були ті, хто їх створював, – старші, сильніші учні. І навколо були дорослі, які могли б це зупинити в будь-який момент, але не робили цього”, – поділився він.

З цього досвіду волонтер зробив важливий висновок:

Бути нейтральним – це стояти осторонь і чекати, що станеться. І щоразу стається одне й те саме – агресор перемагає. Бути нейтральним – це усвідомлювати також, що таким чином стаєш на бік агресора. Бути нейтральним – це означає також і допомагати сильнішому”, – підсумував він.

При цьому австрієць позитивно оцінює позицію уряду своєї країни щодо України, зазначаючи, що офіційна Австрія “однозначно на нашому боці, без жодного “так, але””. Проте, на його думку, бракує видимої підтримки. Історія цього волонтера – яскравий приклад того, як війна змінює долі не лише українців, але й іноземців, які свідомо обирають стати на бік справедливості та боротьби проти агресора.

Дарина КОЗАК, «СічНьюз»