Зупинив «Шахед» вогнем з автомата: історія сержанта з Хмельниччини

Руслан з Хмельниччини цікавився спортом, навчався у Кам’янець-Подільському педагогічному університеті на факультеті фізкультури. Працював інструктором, а згодом зайнявся бізнесом — вантажними перевезеннями. У нього було все: власна справа, дім, родина.

«Важливо не лише, яка у тебе зброя, а що в тебе в серці»

Але 2023 році пролунав дзвінок із ТЦК. Формувався зенітний батальйон. І Руслан вирішив, що його місце — там. Так він став бійцем 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону. Сьогодні Руслан — командир взводу, молодший сержант.

Історія, яка закарбувалася у його пам’яті, сталася під час чергування:

Навколо було тихо, але я відчував тривогу. І раптом почув той самий звук — як двигун старого мопеда. Зрозумів: це “Шахед”. Дрон йшов низько, метрів за 300–400. Я усвідомлював, що АКМ — не найкраща зброя проти дрона. Але шанс був, і я мусив його використати. Зняв автомат із запобіжника, відкрив вогонь і не відпускав гачка, поки не випустив усі патрони. І сталося диво — дрон вибухнув у небі. Я прошепотів: “Є! Збиття!” — і відчув неймовірне полегшення. Бо зрозумів: важливо не лише, яка у тебе зброя, а що в тебе в серці.

Залишки дрона згодом знайшли лісівники, які гасили пожежу від уламків.

Військова служба — не просто робота

Для Руслана військова служба — не просто робота. Це клятва, братерство, відповідальність за побратимів і родину. Найбільша його мотивація — дружина, діти та батьки.

Ми боремося не лише за землю. Ми боремося за пам’ять тих, кого вже немає, за майбутнє наших дітей. Це — наша історична відповідальність.

Після перемоги Руслан мріє повернутися до мирного життя, до своєї родини й роботи. Але найбільше — жити в Україні без сирен та вибухів; бачити, як ростуть діти й розквітає держава.

Читайте також:

Захисник-доброволець із Вінниці Сергій Присяжнюк помер внаслідок ДТП

Ветеран після важкого поранення: капітан юстиції отримав відзнаку

Фелікс ЖАНІН, за матеріалами Повітряного командування «Центр»