«Головна мотивація — родина»: історія військового із позивним «Борода»

40-річний одесит Дмитро із позивним «Борода» — один із нових бійців, що проходять адаптацію та бойове злагодження на полігоні 32-ї Сталевої бригади. Його спокій, оптимізм і точність стрільби викликають повагу навіть у досвідчених інструкторів.

До війни був далекобійником

Стріляю пристойно, дуже добре. Минулого разу — 27 із 30. У навчальному центрі був найкращим на курсі, футболкою нагородили. Досвід не надто великий, але на полювання їздив. Рушниця — одне, автомат — інше, але принцип і культура поводження зі зброєю є, — каже Дмитро спокійно.

До війни його життя було пов’язане з дорогою: спочатку — робота на вантажній техніці в порту. Дмитро керував машинами від 1,5 до 60 тонн. Згодом — далекобійник, що побував у багатьох куточках Європи.

Люблю дорогу. Наша країна красива, майже всюди був. У Європі закони працюють — це точно варто запровадити у нас, — розповідає він.

Має трьох дітей, а дружина знову вагітна

Повномасштабне вторгнення Дмитро зустрів на роботі:

О 9:20 над терміналом пролетіло 11 ракет. Впали по місту, далі на Київ. Повістки тоді не було, але коли вона прийшла — він пішов.

Чого засмучуватися? Я завжди на позитиві. Розчарування — не моє, — додає «Борода», і в його очах немає сумніву.

Головна мотивація — родина. Вдома чекають старша донька (20), син (15) і ще одна донька (13). А нещодавно Дмитро дізнався: у сім’ї має народитися син.

Тепер головне — вижити і повернутися, — каже він.

На полігоні під наглядом інструкторів «Борода» вбирає знання, розуміючи, що завтра може настати бій. У ньому від влучності, витримки й оптимізму залежатиме не лише його життя, а й майбутнє дітей і ще ненародженого сина.

Читайте також:

“Він ділився останнім шматком хліба”: пам’ять про Героя, який загинув у полоні

Сергій Жадан розповів, як змінилося його життя після служби в ЗСУ

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами 32-ї Сталевої бригади