Оленівка стала пасткою для азовців, що приховує теракт через чотири роки

У ніч із 28 на 29 липня 2022 року в колонії №120 поблизу окупованої Оленівки на Донеччині стався один із найрезонансніших воєнних злочинів за час повномасштабної війни. Вибух зруйнував барак, у якому утримували українських військовополонених, більшість із яких були оборонцями Маріуполя та “Азовсталі”. За підтвердженими даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини (OHCHR), загинули щонайменше 50 українських військовополонених, ще 151 отримав поранення. Українська сторона повідомляла про 53 загиблих.

Минуло чотири роки, однак трагедія в Оленівці досі залишається одним із найболючіших епізодів війни. Попри численні свідчення очевидців, супутникові знімки, журналістські розслідування та аналіз міжнародних експертів, винних не притягнуто до відповідальності, а незалежне міжнародне розслідування так і не змогло отримати доступ до місця трагедії.

Від “Азовсталі” до російського полону

У травні 2022 року після майже тримісячної оборони Маріуполя українське військове командування наказало захисникам “Азовсталі” припинити оборону та вийти з території заводу. Україна наголошувала, що це було необхідно для збереження життя військових та подальшого обміну полоненими.

Після виходу із заводу сотні українських військових опинилися в російському полоні. Частину з них перевезли до колишньої Волноваської виправної колонії №120 біля Оленівки, яка на той момент перебувала під контролем росії.

Серед полонених були військовослужбовці полку “Азов”, морські піхотинці, прикордонники, нацгвардійці та представники інших підрозділів Сил оборони України. Відповідно до Женевської конвенції, саме держава, яка утримує військовополонених, несе повну відповідальність за їхню безпеку, життя та належні умови утримання.

Ознаки, які викликали підозри ще до вибуху

Саме цей епізод згодом став одним із ключових у всіх незалежних розслідуваннях.

За кілька днів до трагедії приблизно 193 українських військовополонених, усі – бійці “Азову”, перевели до окремого барака в промисловій зоні колонії. За словами тих, хто вижив, приміщення перед цим відремонтували, встановили нові ліжка, а інших ув’язнених звідти вивели.

Колишні полонені також розповідали міжнародним слідчим, що незадовго до вибуху охоронці почали поводитися незвично. Деякі пости охорони перенесли далі від барака, а самих військових змушували копати траншеї для охоронців. Такі зміни пізніше стали предметом окремого аналізу міжнародних експертів.

Ніч із 28 на 29 липня

Близько опівночі в бараці, де перебували українські військовополонені, пролунав потужний вибух.

Будівлю майже миттєво охопила пожежа. Усередині знаходилися майже дві сотні людей, більшість із яких у момент вибуху спали. Через високу температуру та руйнування конструкцій багато військовополонених загинули на місці або отримали важкі опіки.

Ті, кому вдалося вижити, пізніше розповідали, що перші хвилини після вибуху перетворилися на боротьбу за життя. Люди намагалися власноруч витягати побратимів із палаючої будівлі, використовуючи уламки ліжок, ковдри та підручні засоби. Багато поранених годинами не отримували медичної допомоги.

Особливу увагу слідчих привернув ще один факт: за повідомленнями російської сторони, серед персоналу колонії, охоронців та військових, які перебували поруч із бараком, загиблих практично не було. Саме ця обставина стала одним із питань, на які міжнародне розслідування намагалося отримати відповідь.

Світ дізнався про трагедію з російських повідомлень

Перші повідомлення про вибух поширили російські державні інформаційні агентства. Майже одразу міноборони рф заявило, що барак нібито був уражений ракетою HIMARS, випущеною українськими військовими.

Українська сторона категорично відкинула ці звинувачення. Генеральний штаб ЗСУ заявив, що українська армія не завдавала ударів по Оленівці, а трагедію назвав навмисним злочином, який мав приховати факти катувань українських військовополонених та дискредитувати західне озброєння, зокрема реактивні системи HIMARS.

Версії, які розділили світ

Щойно інформація про вибух у колонії стала публічною, почалася не лише боротьба за встановлення істини, а й інформаційна війна. Уже в перші години після трагедії росія та Україна озвучили взаємовиключні версії подій, а Оленівка стала однією з найбільш резонансних інформаційних кампаній за час повномасштабної війни.

Позиція росії

29 липня 2022 року міноборони рф заявило, що барак із українськими військовополоненими нібито був уражений високоточною ракетою HIMARS, випущеною українськими військовими.

За версією російської сторони, Україна навмисно завдала удару по власних військовополонених, щоб вони не могли свідчити про нібито злочини українського командування або відмовлялися здаватися в полон надалі. Цю тезу активно поширювали державні російські ЗМІ, офіційні особи та пропагандистські ресурси.

Після цього росія організувала показовий візит журналістів до колонії, демонструючи зруйнований барак і уламки, які називали фрагментами ракети HIMARS. Водночас міжнародних експертів, представників ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста до місця трагедії не допустили.

Позиція України

Україна від самого початку категорично заперечила причетність до вибуху.

Генеральний штаб ЗСУ заявив, що українські військові не завдавали ударів по Оленівці, а росія використала трагедію як інформаційну провокацію.

У Службі безпеки України повідомили, що перехопили телефонні розмови, які, за версією слідства, свідчили: вибух не був наслідком українського обстрілу. Українська сторона розцінила подію як навмисний теракт проти військовополонених.

Офіс Генерального прокурора відкрив кримінальне провадження за статтею про порушення законів та звичаїв війни. Україна також закликала міжнародні організації провести незалежне розслідування та притягнути винних до відповідальності.

Фейк про HIMARS

Саме версія про удар HIMARS стала головною інформаційною тезою росії.

Однак уже в перші дні незалежні військові експерти звернули увагу на низку невідповідностей.

На оприлюднених фотографіях не було характерної великої вирви, яка зазвичай утворюється після влучання ракети GMLRS із комплексу HIMARS. Будівля залишилася стояти, тоді як основні пошкодження були зосереджені всередині барака. Металеві двоярусні ліжка в багатьох місцях залишилися майже не деформованими, що також не відповідало характеру удару такою ракетою. На це звернули увагу незалежні експерти, яких опитали The Washington Post.

Згодом Управління Верховного комісара ООН з прав людини після аналізу фото- та відеоматеріалів, а також інтерв’ю з більш ніж 50 свідками й тими, хто вижив, дійшло висновку, що вибух не був спричинений ракетою HIMARS, як стверджувала росія. При цьому в ООН наголосили, що через відсутність доступу до місця трагедії не змогли остаточно встановити тип боєприпасу та конкретне джерело вибуху.

Чому виникло так багато запитань

Незалежні журналісти й міжнародні експерти звернули увагу ще на кілька важливих деталей.

За свідченнями тих, хто вижив, приблизно за два дні до вибуху майже 200 бійців “Азову” перевели саме до цього барака, хоча раніше вони перебували в інших приміщеннях колонії.

Крім того, очевидці розповідали, що незадовго до трагедії охоронці змінили розташування окремих постів, а після вибуху тривалий час не надавали допомоги пораненим. Ці свідчення були зафіксовані під час інтерв’ю, які проводили співробітники Управління Верховного комісара ООН з прав людини після повернення військовополонених в Україну.

Попри це міжнародні експерти наголошують: без повного доступу до місця трагедії, речових доказів і можливості провести незалежні криміналістичні експертизи остаточно реконструювати механізм вибуху неможливо.

Чому міжнародне розслідування зайшло в глухий кут

Після трагедії Генеральний секретар ООН оголосив про створення спеціальної місії зі встановлення фактів. Водночас Управління Верховного комісара ООН з прав людини продовжило власний моніторинг подій.

Однак місія так і не змогла виконати свій мандат. росія не надала міжнародним експертам необхідних гарантій безпеки та не забезпечила доступ до колонії. За даними ООН, місце вибуху не було належним чином збережене: докази були порушені, що істотно ускладнило можливість незалежної експертизи. Саме через неможливість виконати поставлені завдання місію було розформовано, а не через встановлення відсутності складу злочину чи завершення розслідування.

Ті, хто вижив, і запитання, на які досі немає відповіді

Після вибуху в колонії частина українських військовополонених дивом залишилася живою. Більшість із них отримали важкі опіки, осколкові поранення, переломи та контузії. Проте навіть після пережитого вони ще довго залишалися в російському полоні.

Лише після чергових обмінів частина військових повернулася до України. Саме їхні свідчення стали одним із найважливіших джерел інформації для українського слідства та Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Свідчення тих, хто вижив

Після звільнення колишні військовополонені розповідали, що після вибуху в бараці почалася паніка. Люди, які могли рухатися, намагалися власноруч витягнути поранених побратимів із палаючого приміщення.

За словами очевидців, допомога надійшла не одразу. Поранені тривалий час залишалися без належної медичної допомоги, а евакуація розпочалася із затримкою. У тематичній доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини зазначається, що багато поранених отримали медичну допомогу лише через значний час після вибуху, а окремі військовополонені померли вже після нього через несвоєчасне лікування.

Також звільнені військові повідомляли про неналежні умови утримання після трагедії, дефіцит медикаментів, обмежений доступ до лікарів та психологічний тиск. Ці свідчення стали частиною документування можливих порушень міжнародного гуманітарного права.

Що сталося з тими, хто вижив

Після вибуху російська сторона перевела поранених до медичних закладів і інших місць утримання на окупованій території.

Частину військовополонених вдалося повернути додому під час наступних обмінів. Проте далеко не всі, хто пережив трагедію, були звільнені одразу. Деякі залишалися в полоні ще тривалий час, а інформація про їхній стан була обмеженою.

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими неодноразово наголошував, що повернення захисників Оленівки є одним із пріоритетів під час переговорів щодо обмінів.

Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста

Одразу після трагедії Україна закликала Міжнародний комітет Червоного Хреста направити своїх представників до колонії.

Однак доступу до місця вибуху організація так і не отримала.

У МКЧХ неодноразово заявляли, що відповідно до Женевських конвенцій вони можуть відвідувати військовополонених лише за згодою сторони, яка їх утримує. Організація повідомляла, що неодноразово зверталася із запитами про доступ до Оленівки, однак отримати його не вдалося. Через це МКЧХ не зміг самостійно оглянути місце трагедії чи поспілкуватися з усіма постраждалими.

Саме цей факт став предметом критики з боку родин військовополонених, які очікували оперативної міжнародної реакції.

Чому розслідування досі не завершене

Попри значний масив зібраних матеріалів, розслідування теракту залишається надзвичайно складним.

Головною перешкодою став брак безпосереднього доступу до місця події. Міжнародні експерти не змогли провести повноцінний огляд барака, вилучити речові докази, дослідити уламки чи провести незалежні криміналістичні експертизи.

Крім того, місце трагедії тривалий час перебувало під контролем російських військових, що викликало занепокоєння щодо збереження доказової бази.

У своїй доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини зазначило, що відсутність доступу істотно обмежила можливості встановити всі обставини події, хоча зібрані матеріали дозволили відкинути окремі заяви російської сторони, зокрема версію про удар ракетою HIMARS.

Україна назвала перших підозрюваних у теракті

Попри те, що міжнародне розслідування не змогло отримати доступ до місця трагедії, українські правоохоронці продовжують збирати докази та встановлювати причетних до масового вбивства українських військовополонених.

29 липня 2024 року Служба безпеки України та Офіс Генерального прокурора повідомили про підозру двом колишнім керівникам так званої “Волноваської колонії днр” в Оленівці.

За даними слідства, йдеться про ексначальника колонії Сергія Євсюкова та його колишнього першого заступника Дмитра Нєйолова.

За версією слідства, саме вони перебували на керівних посадах у ніч із 28 на 29 липня 2022 року, коли стався вибух у бараці з українськими військовополоненими.

У СБУ зазначають, що внаслідок вибуху загинули щонайменше 50 українських захисників, ще майже 150 отримали поранення. При цьому дев’ятеро полонених, за даними слідства, померли через ненадання своєчасної медичної допомоги.

Правоохоронці також стверджують, що фігуранти усвідомлювали наслідки вибуху та кількість постраждалих, однак умисно зволікали з евакуацією поранених до медичних закладів.

Обом колаборантам повідомлено про підозру за фактами порушення законів та звичаїв війни, що призвели до загибелі людей.

Читайте також:

Тотальна війна та брак продуктів: Кулеба дав тривожний прогноз для українців

Прокурора звільнили після того, як він знімав інтимні відео у кабінеті

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”