Вінниця прощається із двома добровольцями, які загинули на Дніпропетровщині
Сьогодні, восьмого серпня, Вінниця прощається із воїнами-добровольцями Олександром Кушніром і Віталієм Терновським. Поховали Героїв на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Кушнір. «Лего» із «Вовків Да Вінчі»
Олександр Кушнір народився у Вінниці 17 липня 2002 року. Він зростав разом із братом-двійнюком та молодшим братом. Закінчив ліцей №12 та Вінницький національний технічний університет за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Навчався в IT-академії STEP. Працював у Києві, на посаді 3D-художника в компанії VOLMI.
Олександр в серпні 2025 року добровільно уклав контракт із ЗСУ. Отримав позивний «Лего». Був оператором БпЛА у складі 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Пройшов чимало «гарячих» точок.
Загинув 2 серпня 2026 року. Це сталося поблизу села Колона-Межова (Дніпропетровська область). Олександру Кушніру було 24 роки.
Як розповідає батько полеглого воїна Анатолій Андрійович, Сашко віддано любив Україну. Його виховали у найкращих патріотичних традиціях, де честь і совість є найвищими цінностями. Тому він не зміг дозволити собі розкіш залишатися вдома під час війни.
Колеги згадують Олександра Кушніра як талановитого майстра своєї справи, який добре працював і зі стилізованими, і з реалістичними образами. Його стиль роботи, підхід до мистецтва та створені ним моделі назавжди залишаться у цифровому світі.
Віталій Терновський. «МТ» із ДШВ
Віталій Терновський народився 4 липня 1979 року у місті Макіївка (Донецька область). Згодом родина переїхала до Торецька (тоді – Дзержинська). Мати хлопчика працювала акторкою у місцевому театрі. Тому він зростав у творчій атмосфері й разом із сестрою брав участь у сценічних постановках. Паралельно із середньою освітою Віталій здобув музичну – за класом кларнета.
Але згодом пішов іншим шляхом. Здобув фах газоелектрозварювальника, а пізніше закінчив гірничий технікум. Працював у рідному місті на шахті «Центральна». Разом із колишньою дружиною виховував сина, якому зараз 14 років.
Добровільно став на захист України в серпні 2025 року.Отримавпозивний «МТ». Служив стрільцем у 13-му окремому десантно-штурмовому батальйоні імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Загинув 7 липня 2026 року поблизу села Січневе (Дніпропетровська область). Віталію Терновському було 47 років.
Як розповідає сестра полеглого воїна Світлана, він ніколи не здавався та завжди вмів розрадити інших. Під час сімейних зустрічей його незмінною супутницею була пісня. Маючи чудовий голос, Віталій дуже любив співати давні шахтарські пісні про дружбу, відданість та любов.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»
