«Бандит» рятує життя воїнам на передовій

39 окрема бригада берегової оборони 30 корпусу морської піхоти ВМС ЗС України наразі перебуває на Сумщині. У ній служить Олег, Захисник із незвичним позивним. Він є водієм мінометного підрозділу.

— То нас сьогодні хто забирає? — питають мінометники.

— Бандит, — чують у відповідь.

— О, тоді все буде добре! Цей дядько точно вивезе!

Такий короткий діалог найкраще показує рівень довіри до Олега.   

Позивний не пов’язаний із минулим  

Позивний «Бандит» не має нічого спільного з минулим. Так ще в дитинстві тато жартома називав малого шибеника, і прізвисько залишилося з ним назавжди.

До війни Олег понад 17 років працював далекобійником. Дорога стала для нього другим домом, а вміння кермувати — справжньою професією. Він завжди дотримувався одного правила: будь-що доставити пасажирів цілими та неушкодженими. Цьому принципу не зраджує й тепер, коли возить хлопців небезпечними маршрутами — на позиції або з них.

Як  прийшов у військо

Олег служить уже понад пів року. До підрозділу прийшов після розмови з родичем, який розповів про критичну нестачу водіїв.

-За станом здоров’я я не можу виконувати щось особливе, але сидіти за кермом умію. Тож якщо мій досвід корисний — чому б і ні?

Його бойові виїзди почалися на Сумському напрямку. Перший рейс минув, мов у тумані — не було часу навіть усвідомити, що відбувається. Але другий і третій стали справжнім випробуванням — дорога на передову завжди небезпечна.

-Був навіть такий ступор усередині, моральна напруга. Але поговорив із хлопцями, і відпустило. Бо хтось має їхати. Навіть звичайну воду чи боєкомплект треба доставити на позиції, — каже він.

Як бути водієм на війні

Швидкість і вміння маневрувати — лише частина навичок. Головною є зорова пам’ять.

-Вирви від прильотів, сліди від гусениць, завали, складні повороти — усе намагаюся запам’ятати. Це допомагає впевнено кермувати і вдень, і вночі, — пояснює Олег.

Та є ситуації, до яких не підготує жоден досвід.

Якось «Бандит» забирав поранених із позицій. На зворотному шляху в броньованій машині заклинило двигун — просто посеред поля.

-Машина стала, а ми з “трьохсотими” — просто мішені. Довелося бігти до найближчого лісу під супроводом ворожих FPV-дронів. Добре, що командування нас не залишило, швидко евакуювали. На війні всяке буває…

Не шкодує про вибір

Попри такі моменти, «Бандит» не шкодує про свій вибір.

-Дружина запитала, чи жалкую, що пішов до війська. Абсолютно ні. Я допомагатиму, скільки зможу, — каже Олег.

Він не вважає себе героєм. Каже, що просто робить свою роботу. Але для побратимів він — більше, ніж водій. Він людина, яка дарує надію повернутися з найнебезпечніших місій живими.

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами 39 окремої бригади берегової оборони