Евакуював пораненого під мінометним обстрілом на пошкодженому авто

Хоча 47-річний Андрій родом із тимчасово окупованої Попасної, він називає себе «полтавським козаком». Із середини 1990-х його домівка — на Миргородщині. Коли у 2014 році на Луганщину прийшла війна, він без вагань перевіз туди своїх братів.

До мобілізації працював ветеринарним фельдшером. Хоч і не мав профільного диплома, але був знаним майстром із «золотими руками». Нині Андрій – водій 1-го механізованого батальйону 32 окремої механізованої бригади. 

Гранатометник і кулеметник

Військовий шлях Андрія почався в піхоті 403-го окремого стрілецького батальйону. Він був і гранатометником, і кулеметником. Разом із 32-ю Сталевою бригадою обороняв Куп’янськ, виходив з оточення під Торецьком. А нині воює на Покровському напрямку.

Андрій згадує один із найважчих днів на позиціях, коли від ранку до обіду пережив 24 скиди з ворожих дронів. Хоча, здається, доля оберігає цього воїна. І в піхоті, і за кермом авто він дивом виходив без жодної подряпини навіть після атак FPV-дронів. Одного разу врятувався, просто впавши в кущі, коли дрон вибухнув буквально перед ним.

Напевно, там згори на мене ще є плани, — усміхається він.

Ще один випадок: повертаючись із відпустки, Андрій проїхав блокпост, а вже за годину побратими повідомили, що ворог замінував цю ж дорогу.

Лише на фарт Захисник не покладається. Зазвичай його середня швидкість на пікапі — 100 км/год. Коли ж треба було рятувати життя, він розганявся й до 180 км/год.

Новачкам за кермом радить одне:

Слухати, дивитися і не зупинятися. Тоді є шанс.

Головна мотивація – онуки

Ми вже встигли пожити, щось побачили у цьому світі. А дітям сьогодні навіть у школу спокійно не можна ходити — змушені ховатися по підвалах, — говорить Андрій.

Під час коротких відпусток Андрія боляче вражають люди, які живуть так, ніби війни немає. Розуміють лише ті, у кого хтось воює. Багато його друзів полягло, і він продовжує боротьбу заради їхньої пам’яті:

Вони стали мені ріднішими за кровних.

Але головна мотивація Захисника — його онуки.

Не любить говорити про подвиги

Відданість і мужність Андрія підтверджені високими нагородами: медаллю Міністра оборони України «Хрест доблесті», а також відзнаками «Золотий хрест» та «За оборону Торецька».

Андрій не любить говорити про свої подвиги, але нагородні подання свідчать гучніше за будь-які слова. Приміром, у поданні на «Золотий хрест» зазначено, що він, дізнавшись про переважаючі сили противника та майже повне оточення, не вагаючись вирушив змінювати особовий склад на передовій.

«Хрест доблесті» Андрій отримав за евакуацію пораненого під мінометним обстрілом на пошкодженому авто та за нічну доставку боєприпасів на позиції під вогнем ворога.

Читайте також:

Від поранень помер працівник вінницького підприємства, яке атакували шахедами

До Вінниці «на щиті» повертаються двоє Захисників, які загинули ще торік  

Фелікс ЖАНІН, за матеріалами 32 окремої механізованої бригади