Катування у Мелітополі: слідчі встановили особу ще одного виконавця

Служба безпеки України спільно з литовськими правоохоронцями ідентифікувала нового підозрюваного, який причетний до тортур над волонтером – громадянином Литви у тимчасово окупованому Мелітополі.

Хто під підозрою

Новим фігурантом справи став громадянин рф Рабадан Абдулганієв – старший інспектор військової поліції 177‑го окремого полку морської піхоти Каспійської флотилії. За даними слідства, він діяв разом зі своїм співслужбовцем.

На яких підставах – і які звинувачення

За версією слідства, Абдулганієв і його співучасник утримували полонених у “тюрмі”, облаштованій окупантами на території захопленого аеродрому в Мелітополі. Серед жертв був волонтер‑литовець, який з початку повномасштабного вторгнення допомагав ЗСУ.

Слідчі встановили, що полонених піддавали жорстоким тортурам: утримували у металевих ящиках, душили до втрати свідомості, підвішували за руки, били струмом, обливаючи крижаною водою на морозі.

Абдулганієву заочно оголошено підозру у порушенні норм міжнародного гуманітарного права – зокрема, відповідно до законів та звичаїв війни (статті 100 і 103 Кримінального кодексу Литовської Республіки).

Рамки розслідування та виклики

Оскільки підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території, йдеться про заочне провадження. Слідчі здійснюють комплекс заходів, щоб притягнути його до відповідальності. Процесуальне керівництво –  Офіс генерального прокурора України.

Водночас залишається низка проблем. Складно прямо зараз забезпечити захист прав жертв, провести репрезентативні допити, зібрати докази на окупованих територіях. Не менш складною є і організація міжнародної правосудності за воєнні злочини, особливо коли фігуранти перебувають під контролем ворога.

Що далі?

Поки що – заочна підозра. Якщо Абдулганієв залишиться на окупованій території, постане питання про екстрадицію або арешт після деокупації.

Необхідно документувати свідчення жертв і свідків, зібрати максимум доказів для майбутніх судів.

Важливо забезпечити належне правове оформлення: міжнародні злочини – під юрисдикцію, що зможе розглядати їх згідно з нормами міжнародного гуманітарного права.

Паралельно – не допустити забування: подібні злочини не мають стати буденністю. Важлива медіа‑увага, публічний резонанс та тиск на відповідні інстанції.

Масові викрадення та системний терор

Відразу після заняття Мелітополя російськими військами, значна кількість місцевих жителів – активістів, проукраїнськи налаштованих мешканців, волонтерів, випадкових свідків, стали об’єктами масових викрадень.

За словами деяких жертв, перший день після затримання полоненим іноді давали їжу, але вже наступного – лише воду, або взагалі нічого. Така практика тримала людей на межі виснаження й була частиною психологічного тиску.

Методи тортур – фізичні, психологічні, знущання

Публічні свідчення та розслідування описують надзвичайно жорстокі й знущальні методи.

• Побиття руками, палицями, кийками; удари прикладами, заламування рук, ноги; удари по голові.
• Використання електричного струму – як засобу тортур. У багатьох випадках затриманим подавали електричні заряди, щоб змусити зізнатися або «визнати вину».
• Тривале утримання у нелюдських умовах – у переповнених, нефункціональних приміщеннях, без належного опалення, з поганим харчуванням, без медичної допомоги. У таких умовах захворювання, травми, переохолодження і психологічна ломка були майже неминучими.
• У ряді випадків – сексуальне насильство, ґвалтування, зґвалтування чоловіків, примушування до «зізнань у вигаданих злочинах». Хоча через страх, стигму й ризик репресій постраждалі часто не заявляли про це публічно.

Смертельні випадки серед полонених – діти і підлітки серед жертв

Один із найстрашніших випадків стало катування та вбивство двох 16-річних підлітків з Мелітополя. Данило Дахов та Павло Гримак, яких окупанти звинуватили в «тероризмі» і тримали у полоні. Згодом російські сили заявили, що підлітки загинули в результаті вибуху саморобного пристрою – версія, яку українські та міжнародні правозахисники назвали цинічною та сфабрикованою.

За даними, хлопців катували систематично; саме тортури, а не вибух, стали причиною їхньої смерті.

До сих пір їх тіла не повернено родинам, а «офіційна» версія окупантів – лише інструмент для замовчування реального злочину.

Читайте також:

Підозрюваному у вбивстві військового РТЦК загрожує до 12 років тюрми

Семирічна українка підкорила світ та присвятила перемогу татові на фронті

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”