Косплей, аніме і манги відрізняють анімешників від ровесників

Хто з нас хоча б раз не дивився аніме? Досить багато дітей та підлітків після перегляду саме цієї японської мультиплікації вливається в особливу субкультуру анімешників. У Вінниці цей неформальний молодіжний рух також набув популярності.

Журналістка «СічНьюз» спробувала з’ясувати, чим відрізняється молодь, яка ідентифікує себе як анімешники, від своїх однолітків.

Міядзакі – легенда для анімешників

Отож, першу ознаку встановили – це вік учасників субкультури. Зазвичай це підлітки від 11 до 18 років. Хоча дуже часто на різні тематичні заходи приходять представники категорії після 20 років. Але головне – це любов до аніме.

З японських мультів також розпочалась анімешна сторінка у житті Жасмін, якій нині 15 років. Вона навчається у дев’ятому класі одного з вінницьких ліцеїв:

Десь у десятирічному віці я вперше переглянула аніме «Євангеліон». Побачила, що брат дивився. А потім багато що бачила, – розповідає школярка. – Улюбленого автора нема. Ну, Міядзакі – це легенда, його всі дивляться.

Косплей як засіб перевтілення

Наступним важливим етапом становлення анімешника є створення косплею. Косплей (від англійського «костюмована гра») – це відображення відомого персонажа за допомогою костюму та характерних аксесуарів.

Перший мій косплей я створювала самотужки, пробувала сама пошити, і ця ідея була невдалою, – розповіла Жасмін. – Це був образ Сакури із «Наруто». Вже другий я купила через чотири роки. Це косплей на Альбедо із «Геншин». Я його замовляла з китайського сайту, як і наступні.

Сьогодні дівчина має шість косплеїв та три закоси. Закос на анімешному сленгові означає часткове відтворення образу. Наприклад, без перуки або без повного костюма.

Найдорожчий косплей моєї співрозмовниці обійшовся їй у три тисячі гривень. Це вартість повного образу, включаючи перуку та костюм, але без взуття.

Окремі майданчики для спілкування

Найчастіше анімешники спілкуються у форматі онлайн,  використовуючи для цього публічні чати, фан-сайти. Багато хто для цього використовує не своє ім’я, а вигадані нікнейми. Наприклад, подруги-анімешниці Жасмін називають себе Грибоїд, Кіт, Моніка.

Набагато рідше вдається побачитися на масових заходах, аніме-фестивалях. У Вінниці вони проводяться кілька разів на рік. Деякі учасники спільноти їдуть на подібні фести до Києва або Одеси.

Тут анімешники насолоджуються улюбленою музикою, мають можливість познайомитися з колегами по хобі, показати свої косплеї, виступити самим. Обмінюються координатами та потім спілкуються, зустрічаються офлайн.

Манга, любов до японської культури та значки

А ще анімешники читають манги. Це комікс, намальований у японському стилі. Читається навпаки, з останньої сторінки.

Я прочитала дуже багато манг. Спочатку паперові версії, а потім почала читати електронні, – розповідає вінницька анімешниця Ольга, 14 років. – Улюблена манга – це «Монолог травниці», а манхва (корейський варіант) – «Операція «Справжнє кохання».

Також анімешники намагаються дізнатися побільше інформації про Японію, обожнюють все японське або близьке східній культурі. Їх цікавить східна їжа, окремі слова, музика і навіть деякі елементи одягу.

Зовні анімешник нічим не відрізняється від своїх ровесників. Однак його можна «вирахувати» за більшою чи меншою кількістю значків з аніме-персонажами, брелоків, підвісок тощо.

Підтримувати і розуміти

Аніме-спільнота – абсолютно миролюбива і навіть корисна. Адже вони розвиваються, цікавлячись Східною культурою, пропагують толерантність до іншої нації, іноді навіть починають вивчати японську мову. Нічого поганого немає у тому, що дитина зацікавилася аніме-субкультурою, розповіла «СічНьюз» психологиня Наталя Олійник:

– Субкультура – це середовище, де підліткам комфортно. Де вони себе вільно почувають. По-перше, вони там можуть перевтілитися. Можливо, їм у житті не вистачає позитивних емоцій. Це реалізація самого себе, можливість себе показати та мати однодумців. Можливо, підліток не знаходить їх у школі. Все пов’язано з особливостями вікового розвитку. Починається вік самореалізації та самознаходження себе. Ким я хочу бути, що я хочу робити. 

З 11 до 15 років діти підліткового віку пробують різні види діяльності, щоб реалізувати себе, каже психологиня. У цьому випадку – це можливість перевтілитися, можливість знайти товаришів. Але батьки часто хвилюються, досить нервово реагують на такі зміни:

– Батькам варто сприйняти дитину та її вподобання. Не хвилюватися, дитина нічого поганого в аніме не робить. І навіть інші субкультури – це також самореалізація особистості. Чим більше заборон у такому віці, тим більше виникає бажання це робити у підлітка. Почекати – найкращий рецепт для батьків. І говорити з дітьми про це в доступній формі. Але не забороняти.

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»,
фото автора

Читайте також

Нова небезпечна субкультура вже в Україні

Магія аніме і драйв K-pop: 29 грудня у Вінниці пройде яскравий «Winter Anime & K-pop Fest»