На фронті загинув батько чотирьох дівчаток Олександр Безкоровайний

На жаль, Вінниччина знову прощається із 6 Героями. Сайт «СічНьюз» підготував матеріал за повідомленнями територіальних громад.

Олександр Безкоровайний (Вінниця)

Олександр Безкоровайний народився 25 листопада 1975 року в селі Успенівка (Бердянський район Запорізької області). Працював трактористом на місцевому сільськогосподарському підприємстві. Разом із дружиною виховував 4-х донечок.

На початку вторгнення добровольцем став на захист України. Виконував військові завдання у складі 110-ї Запорізької бригади ТРО «Хортиця».

Був машиністом-екскаваторником дорожнього взводу інженерно-саперної роти. Олександр копав фортифікаційні споруди для воїнів на лінії зіткнення між Донецькою, Дніпропетровською та Запорізькою областями. Був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест».

Загинув під час ворожого обстрілу позицій 17 серпня. Йому було 49 років.

Дружина та донечки Олександра Безкоровайного знайшли прихисток у Вінниці, куди перебралися влітку 2022 року. Сюди ж він двічі приїздив у  відпустку. Мав мрію залишитися у місті над Бугом і після війни.

За словами його командира, начальника Андріївської селищної військової адміністрації Бердянського району Віталія Пелешка, Олександр був дуже професійним та відважним, адже зазвичай доводилось працювати під обстрілами.

Як каже дружина полеглого Героя Євдокія,  Олександр підтримував дітей в усіх починаннях, в першу чергу у спорті. Зокрема, двоє дівчаток представляють Україну на міжнародних змаганнях у складі команди з флаг-футболу «Вінницькі вовки», ще одна – вивчає теорію та методику фізичного виховання у Вінницькому педколеджі.

Церемонія прощання з Олександром Безкоровайним розпочнеться сьогодні, 25 серпня, о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Чин поховання Воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Євген Олійник (Вінниця)

Народився Євген 28 травня 1983 року у Бахмуті. Там створив сім’ю. Із дружиною виховував двох синів, яким зараз 15 та 5 років. Працював газоелектрозварювальником. З початком повномасштабного вторгнення разом із родиною переїхав до Вінниці.

Став на захист Батьківщини у 2023 році. Євген Олійник був танкістом у складі підрозділу «Вовча зграя» 14-ї бригади оперативного призначення НГУ «Червона калина».

Мав позивний «Якут». Пройшов чимало гарячих точок, включно з найважчим – Покровським. Його було відзначено державною нагородою України «Захиснику Вітчизни».

Свій останній бій прийняв торік 19 вересня. Тоді отримав численні осколкові поранення, внаслідок яких помер 22 серпня. Євгену назавжди залишилося 42 роки.

Як розповідає дружина Небесного Воїна Марина, Євген усією душею полюбив Південний Буг, адже був пристрасним рибалкою, захоплювався чудовими навколишніми краєвидами. Мріяв побудувати для дітей нову оселю у Вінниці.

Максим Бачинський (Вінниця)

Народився Максим Бачинський 23 квітня 1994 року у Могилів-Подільському. Після школи переїхав на навчання до Вінниці. Залишився тут працювати у сфері громадського харчування. Мав багато друзів, захоплювався баскетболом. Чоловік став у стрій цьогоріч узимку. Воював у 158-й окремій механізованій бригаді. Був стрільцем-санітаром.

Виконував бойові завдання на Сумському напрямку. Врятував багато життів побратимів. Шостого серпня під час масованого ворожого обстрілу позицій воїн отримав смертельне поранення. Це сталося поблизу села Андріївка Роменського району. Захиснику назавжди залишився 31 рік. Вдома на Максима чекали мати та дві сестрички.

Побратими кажуть, що втратили справжнього друга та брата, який був готовий заради них йти у саме пекло, щоб надати медичну допомогу та винести на своїх плечах.

Павло Пелешок (Городківська громада)

В  Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.Мечникова згасла життєва зірка Захисника Павла Пелешка (Городківська громада). Він народився третього вересня 1981 року.

Солдат  Павло Миколайович служив водієм протитанкового відділення батальйону оперативного призначення військової частини 3028 оперативно-тактичного з’єднання 1 корпусу Національної гвардії України “Азов”.

Під  час виконання бойового завдання 21 серпня 2025 року в районі населеного пункту Родинське (Покровського району Донецької області) Павло Миколайович отримав поранення. Лікарі боролись за його життя. Проте, на жаль, дива не сталось – Герой помер.

Ілля Беднар (Могилів-Подільський)

Знову страшне горе у Могилів-Подільській громаді. На щиті додому повернувся солдат відділу медичної служби 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» Державної прикордонної служби України – Ілля Беднар, 1995 року народження.

Загинув Захисник першого серпня 2025 року. Це сталося під час виконання бойового завдання в Сумській області.

Володимир Нечипорук (Хмільницька громада)

В Хмільницьку громаду знову надійшла трагічна звістка. 22 серпня 2025 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок у місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, загинув Володимир Нечипорук, уродженець села Будків. Це сталося внаслідок отриманих поранень.  

Про день, коли громада зустрічатиме Захисника України «на щиті», а також про час і місце його поховання буде повідомлено додатково.

Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять полеглим Героям України!

Читайте також:

Вінниця проводжає у вічність трьох Захисників, які загинули на Донеччині  

Після поранень не витримало серце Володимира Поліщука, який воював з часів АТО

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»