На Вінниччині майстри сіткоплетіння зробили станок, щоб не ранити руки

Учні Грижинецької школи, що на Вінниччині, не гасають на перервах коридорами, а щодня разом з учителями та працівниками навчального закладу плетуть маскувальні сітки. Директор зізнається, що вони збилися з рахунку, скільки їх виготовили. Передані на фронт маскувальні полотна, які роблять наших воїнів невидимими для ворожого ока, вже навіть можна обчислювати не штуками, а сотнями метрів.

Волонтерять з 2022 року

Маленька школа у невеличкому селі на Вінниччині продовжує приємно дивувати великими справами. У Грижинецькій філії ліцею №1 Гніванської міської ради навчається усього шість десятків учнів. Але разом із дорослими вони вже три роки підтримують наших захисників.

Завідувач Грижинецької філії Юрій Могер понад 20 років очолює навчальний заклад. Ця школа вражає своєю охайністю, сучасністю, активністю у громадському житті та згуртованістю. Про них можна багато хорошого розповісти, не лише про волонтерство.

З початком війни освітяни не змогли залишитися осторонь допомоги захисникам. Тим паче, що понад половина колективу має в рядах ЗСУ синів, чоловіків, братів. Зайнятися волонтерством директора спонукала важка особиста втрата: на війні загинув 25-річний племінник Олександр:

Якщо одна сітка врятує одну людину на фронті, то це вже дуже багато, то це вже варто робити, – каже Юрій Григорович.

В’яжуть сітки у школі з 2022 року. Спочатку робили їх із підручних матеріалів. Такі вироби були досить примітивними. Але потім почали спілкуватися з військовими, з волонтерами, які їздили на передову, дізналися нюанси роботи. Тому перейшли на більш сучасний рівень.

Справжні аси сіткоплетіння

Сьогодні усі учасники процесу виготовлення сіток тут спеціалізуються на єдиній технології в’язання узором-змійкою. І вже зараз грижинчани – справжні аси сіткоплетіння:

Ми запитували, які кращі сітки, так і робимо. Гарні відгуки отримуємо. Нам дякують захисники. Закуповуємо спеціальну тканину (спанбонд) в бухтах по 300 метрів, – розповідає директор. – Використовуємо різну гаму кольорів. Адже маскувальні сітки мають забарвлення відповідно до пори року: білі, болотяні, зелені. Також є комбіновані вироби, із вкрапленнями. Поєднують два-три кольори в одному виробі. Та й розміри виконують різні: три на шість метрів, шість на вісім, шість на десять. У залежності від функціонального призначення маскування. Бо наші сітки накривають великі машини, установки ППО.

Їхні вироби розходяться до різних підрозділів і в різні напрямки: на Запоріжжя, Одесу, Донецьк, навіть на Курщину.

Ми не працюємо безпосередньо на якусь конкретну частину. Допомагаємо тим, хто дає запит. Але, звичайно, в першу чергу відгукуємося на прохання односельців, родичів педколективу. Адже значна частина наших земляків обороняють Україну на фронті, – продовжує керівник навчального закладу.

Виготовили станок

Плете сітки тут уся школа: учителі, технічний персонал, кухарі та учні. Працюють, починаючи з восьмої години ранку і до кінця робочого дня, часто – після уроків. На кожній перерві діти обсідають основу, плетуть сітки-невидимки для захисників:

Долучаються самі учні залюбки, адже всі знають один одного. Ось нещодавно дев’ятикласник підійшов. Розповідає, що брат служить, є потреба у двох сітках, щоб накривати автівки. За два дні вони зв’язали і поштою відправили вироби в частину. Щоперерви діти, як мурашки, уже біля сітки. І навіть якщо кілька смужечок кожен заплете, то частина роботи є.

Раніше вони різали стрічки вручну, і це було досить важко та довго, діти аж мозолі та рани на руках натирали. Потім побачили в інтернеті і зробили станок для нарізання тканини на рівні смужки:

Ми його вдосконалили, тому працюємо набагато легше й швидше. Ставимо бухту – і за півтори години перерізаємо 300 метрів тканини, – каже Юрій Григорович.

Долучають інші школи

Раніше і тканина неякісна попадалася. Бувало, що чорна фарба фарбувала шкіру рук. І алергія проявлялася в деяких, у масках працювали – всяке траплялося, але через ці труднощі шкільна родина вже пройшла. Знайшли постачальника, який продає якісний матеріал, а грижинецька команда вийшла на доволі швидкий темп роботи:

Сітку 6Х8 метрів сплітаємо за день. Кожен тиждень виготовляємо 5-6 сіток, у залежності від розміру, – зізнається Юрій Могер.

До потрібної справи Грижинців долучаються поступово й інші команди. Наприклад, Гніванський ліцей №1 і Селищанська гімназія теж роблять свою частину роботи. Ріжуть, плетуть, роблять надрізи у смужках, гроші збирають.

Школа передає готові вироби через волонтера Михайла Бузіна, через ГО «Гніванчани». Але досить важливим питанням є фінанси. Адже всі матеріали закуповують. Наприклад, одна бухта тканини коштує близько 4 тис. грн. Тому очільник закладу організовує шкільні ярмарки,  просить допомоги в небайдужих людей, місцевих підприємців, допомагають й учителі з коштами. Директор зізнається, що дуже вдячний усім меценатам. І своїм невтомним шкільним «трудяжкам». Без них нічого б не було.

Окопні свічки з ароматом лісу

Інший напрямок волонтерської роботи у Грижинцях – це виготовлення окопних свічок. Разом з учителями діти збирають у лісі та сушать шишки для свічок.

Ми пішли за львівським варіантом: майбутні свічки закладаємо не картоном, а сосновими шишками. Такий наповнювач при горінні віддає приємний аромат. Минулого тижня відправили 156 свічок, і знову в межах 200 треба виготовити, – каже директор.

На парафін також потрібні кошти. А ще освітяни та діти постійно шукають ємності – консервні баночки.

Добре, що нам трохи допомагають. Наш учень проживає в Польщі, ось недавно передав 150 кг якісного парафіну. У кожен ящик, що передаємо на фронт, кладемо також смаколики, серветки, чай, каву. Це як приємне доповнення до свічок.

Тож Грижинецька школа доводить, що не в кількості сила. А у єдності та щирому бажанні допомогти.

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»

Читайте також

Волонтери «Тетрісу» розповіли, чому їхні «волохаті» сітки вподобали військові

Захисник розповів, як врятувався під час помилкового обстрілу з власних танків