Посмертне донорство в Україні: як один підпис може врятувати до восьми життів

Трансплантологія – це сфера медицини, де наука межує з дивом, а надія на порятунок однієї людини безпосередньо залежить від складної, часто болючої згоди іншої. Журналістка “СічНьюз” вирішила дослідити, як українці ставляться до посмертного донорства та які міфи досі заважають нам рятувати тисячі життів щороку.

Результати опитування СічНьюз

У дослідженні взяли участь 22 респонденти. Результати показали неоднозначне, але показове ставлення суспільства до посмертного донорства:

• 41% опитаних готові підписати заяву на посмертне донорство;
• 18% категорично не готові;
• 32% вагаються з рішенням;
• 9% також зазначили, що вагаються і не можуть визначитися остаточно.

Таким чином, більшість респондентів або підтримують ідею донорства, або перебувають у процесі внутрішнього вибору, що свідчить про потребу в доступній, чесній та фаховій інформації.

Один донор – вісім врятованих життів

Лікар-реаніматолог та анестезіолог Анна Котка ділиться своєю професійною думкою.

Мене, як лікаря дуже засмучують люди, які підтримують евтаназію, проте категорично проти донорства. Чи знаєте ви, що один посмертний донор може врятувати до 8 різних життів?,- каже Анна.

За словами лікарів, саме нестача донорських органів є головною причиною смертей пацієнтів, які роками перебувають у листах очікування.

Завдяки сучасним методам трансплантації. Сьогодні лікарі можуть успішно пересаджувати:

• Серце;
• Дві легені (окремо двом реципієнтам);
• Печінку (яку можна розділити на частини);
• Дві нирки;
• Підшлункову залозу;
• Кишківник.

Окрім органів, донор може надати тканини (рогівку ока, шкіру, сухожилля), що значно покращує якість життя десятків інших людей. Що важливо, печінку можна розділити для двох реципієнтів.

Чи можливі “чорні трансплантологи”

Ірина Грабенко висловлює думку, яка турбує багатьох.

Мене лякає навʼязлива ідея: я комусь підхожу, мене знаходять і вбивають, щоб забрати органи,- ділиться своїми страхами Ірина.

Чому це неможливо технічно та юридично

ЄДІСТ: в Україні діє Єдина державна інформаційна система трансплантації. Доступ до неї суворо обмежений. Жоден лікар не знає заздалегідь, хто кому підходить, доки не проведено складні генетичні тести в момент смерті мозку.

Команда фахівців: у процесі задіяні десятки людей: від бригади швидкої та реаніматологів до трансплант-координаторів і різних хірургічних команд. З огляду на кількість задіяних фахівців і контроль, реалізація такої змови є практично неможливою.

Економічна недоцільність: операція з пересадки вимагає високотехнологічного обладнання, стерильності та швидкості. Це неможливо зробити «у підвалі».

Смерть мозку – це не кома. Це незворотний стан, коли клітини мозку вже розклалися, а серце б’ється лише завдяки апарату ШВЛ та медикаментам.

Діагноз ставиться консиліумом лікарів за допомогою спеціальної апаратури (енцефалограма, ангіографія), яка фіксує повну відсутність кровотоку в мозку. Коли кровообіг у мозку припиняється, він гине остаточно.

Як стати донором в Україні

Для тих, хто, як і Тетяна Зубович, хоче відчути, що зробив важливу справу, процедура максимально спрощена.

Тетяна 27 січня підписала заяву на посмертне донорство і ділиться своїми емоціями.

Прийшло відчуття, що зробила важливу справу,- запевняє жінка.

Якщо ви хочете долучитися до посмертних донорів:

• Зверніться до трансплант-координатора: вони є у більшості великих лікарень.
• Подайте заяву: ви заповнюєте письмову згоду на посмертне донорство.
• Дія: зараз триває робота над тим, щоб можливість подати таку заяву з’явилася безпосередньо у застосунку “Дія”.
• Український центр трансплант-координації: ваші дані вносяться до закритого реєстру (ЄДІСТ). Ви можете змінити своє рішення у будь-який момент, написавши заяву про відкликання згоди.

Важливо: в Україні діє “презумпція незгоди”. Це означає, що якщо ви не залишили письмової заяви, після вашої смерті рішення прийматимуть родичі. Часто у стані шоку вони відмовляють, навіть якщо померлий за життя підтримував ідею донорства. Тому прижиттєва заява – це спосіб полегшити вибір вашим близьким.

Категоричну позицію висловлює й Наталія Либ.

Я – проти. Встановити смерть мозку з повною, 100% впевненістю майже неможливо. Органи імплантують при працюючому кровообігу… не знаю, але я, стосовно себе і своїх рідних, категорично проти,- заявила Наталія.

Медики пояснюють, що робота серця під час констатованої смерті мозку підтримується апаратами штучної вентиляції легень і медикаментами, аби зберегти органи життєздатними. Це не означає, що людина жива – мозок уже безповоротно загинув.

Хто не може бути донором

Існує низка медичних протипоказів, за яких посмертне донорство є неможливим. Серед них:

• активні онкологічні захворювання з метастазами;
• генералізовані інфекції, зокрема сепсис;
• ВІЛ-інфекція у стадії СНІДу;
• деякі вірусні гепатити у активній формі;
• тяжкі системні захворювання, що уражають більшість органів.

Вік сам по собі не завжди є протипоказанням – рішення ухвалюється індивідуально, залежно від стану конкретних органів.

Читайте також:

“Мені не соромно”: історія жінки, яка пережила зґвалтування вітчима

Новий раунд переговорів України, США та росії стартував в Абу-Дабі

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”