Повернув Вінниччині Нобелівського лауреата та подільські шляхи Шевченка

Він народився на Волині, але все свідоме життя прожив на Поділлі та присвятив себе вивченню історії рідного краю. І нині досліджує походження назв сіл та містечок Вінниччини, зв’язки відомих людей із Поділлям, козаччину, голодомор та військові баталії, що прогриміли нашими землями в минулому.

Вчора, у Всеукраїнський день краєзнавця, журналістка «СічНьюз» поспілкувалася з Олександром Роговим. Він – історик, краєзнавець, архівіст, педагог, член Національної спілки краєзнавців України, колегії Українського геральдичного товариства, Почесний краєзнавець України.

У студентські роки забороняли досліджувати козацтво

Олександр Іванович розповів, що його батьки познайомилися на Волині, де він і народився неподалік від польського кордону, біля Володимира-Волинського. І захоплення усього життя, краєзнавство, сягає корінням у раннє дитинство. Адже кажуть, що на Волині кожен камінь має свою легенду, бо там дуже багато цікавих історичних місць.

Пізніше батьки переїхали на Вінниччину, на батьківщину моєї мами Паші Іванівни, у місто Липовець. Мама багато теж розповідала мені про нього. Я вже з дитинства знав про голодомор, про війну, бо мама була остарбайтером. Мій дід воював та загинув на війні, вона про нього теж багато розповідала.

Вже козацтвом зацікавився пізніше. Але коли юнаком навчався на історичному факультеті педуніверситету і хотів обрати козацтво темою дипломної роботи, то куратор Ілля Гаврилович Шульга, відомий дослідник, заборонив. Остерігався звинувачень у націоналізмі. Тому досліджувати козацтво Олександр Роговий розпочав вже потім, і цікавить його ця сторінка історії його досі. Пізніше за матеріалами державного архіву він почав  вивчати голодомор на Вінниччині. Отак і став на стежину краєзнавства.

Не «ляповець», а багатий історією Липовець

Олександр Іванович згадує, що в перші роки дослідницької роботи його вразило те, що на Вінниччині набагато бідніше та однобоко, по-радянському, подавалася історія населених пунктів:

Особливо у порівнянні з Волинню, де зродилась УПА, і про це я знав з дитинства. Я знав про волинську різню. Моя дитяча пам’ять зберігала розповідь, як польський жовнір уривався в українську хату і штиком шукав, де заховалися маленькі діти під припічком. Але на Вінниччині про це просто не розповідалося. І звичайно, що я все надолужив. Зайшов відомості про голодомор, про козацтво, написав та видав не одну книгу. Найшов дані про походження, перші письмові згадки про наші населені пункти, – продовжує краєзнавець.

Згадує скептиків, які казали, що у цім краї нічого цікавого не знайти, мовляв, це ж «Ляповець», одне болото. Але своїми дослідженнями і краєзнавчими розвідками Олександр Роговий довів, що цей край – цікавий, багатий на історичні події, видатних особистостей.

Ваксман – єдиний «нобелівець» з Вінниччини

А своєю найбільшою гордістю вважає відновлення історичної справедливості щодо встановлення місця народження Нобелівського лауреата Зельмана Ваксмана, єдиного на Вінниччині (американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з медицини 1952 року):

Перед цим всі вважали, що він народився в Прилуках на Чернігівщині, там навіть музей відкрили. Але я знайшов у Київських архівах записи і відновив достовірні дані. Тепер всі знають, що Зельман Ваксман народився в нас на Вінниччині, в селі Нова Прилука, тепер уже Турбівської громади.

Є у дослідника й чимало інших цікавих речей, гідних справжньої пошани. Наприклад, у рідному місті Липовці за сприянням Олександра Рогового відкрили пам’ятник на місці відомої битви:

Справа в тому, що на Вінниччині було три відомі битви за доби Хмельниччини. Про дві з них всі знають: битва Кривоноса із Вишневецьким під Махнівкою і Батозька битва. А про третю битву чомусь не згадували. Тільки говорили про оборону Івана Богуна в Вінниці. Так, у Липовецькій битві 1651 року козаки розбили авангард поляків. І я дослідив цю подію,ми відкрили пам’ятник у Липовці на місці битви. Наступного року я видав карту «Вінниччина козацька». Це була перша регіональна козацька карта на теренах України. Але «Козацька енциклопедія Вінниччини», на жаль, досі не видана.

Досліджує топоніми Вінниччини

Досліджує краєзнавець походження назв населених пунктів не лише Липовеччини, а й усієї Вінниччини. Це – великий та цікавий пласт роботи. Має автор дослідження про кельтське, готське походження назв населених пунктів нашої області. Це статті «Походження населених пунктів Жмеринщини», «Походження населених пунктів Хмільниччини», «Походження населених пунктів Ямпільщини».

А зараз я готую велику статтю про походження населених пунктів Присоб’я, долини річки Соб. Справа в тому, що це колишній давній кордон, порубіжна земля. І легендарна Синьоводська битва, за моєю версією, сталася тут, на порубіжній землі.  І ось саме цей край має в основному тюркські топоніми. Тут кочували тюркські племена чорних клобуків і пізніше – їхні наступники. І звідси пішло козацтво. Наше українське козацтво – це з’єнання слов’янських та тюркських світів.

Часто до послуг липовецького краєзнавця звертаються екскурсоводи з Києва. І Олександр Іванович радо водить туристів козацькими місцями рідного краю. Обов’язково заїжджають на місце унікальної пам’ятки нашої природи, яку для справедливості краєзнавець називає Липовецькою та Іллінецькою астроблема:

Це зоряна рана, де впав колись величезний метеорит, після чого земля змінила свою вісь. Знаходиться пам’ятка на межі двох громад, Іллінецької і Липовецької. В селі Іваньки Липовецької громади навіть відкритий музей астроблеми, ініціатором відкриття якого був я.

«Ми живемо на плечах своїх предків»

На сьогоднішні Олександр Роговий має майже 60 книжкових видань, понад 800 наукових статей в різних виданнях, деякі праці були опубліковані і в закордонних часописах. Серед них – багато унікальних праць. Наприклад, «Тарасові шляхи Вінниччини». Адже легенда про Шевченка на Липовеччині, почута у дитинстві, виявилась дійсністю. Сьогодні автор працює за підтримки мецената Володимира Марківського. Він – уродженець стародавнього села Зозів Липовецького району, дослідження історії якого розпочав краєзнавець.

На жаль, серед молоді можна почути, що вивчати історію – не модно. Мовляв, треба дивитися вперед, у майбутнє. На це Олександр Іванович відповідає мудро і водночас просто:

Справа в тому, що ми живемо на плечах своїх предків. В Європі розроблені родоводи до 12-го коліна. Я теж займаюся генеалогією, розробляю генеалогічні таблиці, в тому числі Зельмана Ваксмана, багатьох інших відомих людей. І хочу сказати, що наші предки – різноманітні, різних національностей, різних професій. Вони зробили багато для того, щоб сучасне покоління сьогодні гідно жило, мало прогресивний розвиток. Якщо тільки «копнути» будь-який населений пункт, то там обов’язково знайдуться цікаві люди. Цей населений пункт має свою історію. І стара людина вам обов’язково розповість місцеву легенду. Легенди рідного краю ж часто мають теж історичну основу. Я думаю, що якщо ти тут живеш, то ти повинен знати і гордитися здобутками рідного краю.

Читайте також:

Підземні ходи, жахливі досліди та тіні минулого: історія вінницької психлікарні

Побачила світ унікальна духовна енциклопедія Поділля

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»