«Сталевий» сержант Сергій навчає новобранців виживати на війні
Сергій, головний сержант 1-го механізованого батальйону 32 окремої механізованої Сталевої бригади, служить у підрозділі з перших днів його створення. Зокрема, від лютого 2023 року. Тоді більшість новобранців не мали ні бойового, ні навіть базового військового досвіду. Саме Сергій взяв на себе місію навчити сержантів головному – працювати з людьми, мотивувати та підтримувати їх.
Мав за плечима досвід АТО
Родом Сергій із Полтавщини. Він мав за плечима досвід АТО. Після повернення у 2016 році працював слюсарем на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. Але повномасштабна війна знову покликала його в стрій. Нещодавно Сергій отримав відзнаку Міністерства оборони за стійкість і професіоналізм – пістолет Beretta M9.
Для мене бути сержантом – це більше, ніж звання. Сержант – це товариш, брат, наставник. Гасло просте: “Слідуй за мною, роби, як я”. Ми теж люди, не ідеальні, але маємо бути чесними. Я завжди даю людині другий шанс – лише один. Якщо не зрозуміла, іншого не буде, – каже Сергій.
Звертаються із психологічними проблемами
Найчастіше до Сергія звертаються з психологічними проблемами. Фізичні навантаження долати простіше, а от емоційне виснаження вимагає особливого підходу.
Іноді треба просто вислухати. Хтось боїться, хтось вигорів. Тут не можна нав’язувати думку. Я ділюся власним досвідом. Нагадую: є ті, кому зараз гірше, хто сидить на “нулі”. Інколи вистачає жарту чи короткої притчі, аби зняти напругу.
Сергій виховав кількох сильних сержантів – Сокола, Меса, Фому.
Більшість боялися, думали, що не впораються. Я казав: “Допоможу, усе вийде”. І вони виправдали надії. Лідерів видно майже одразу – вони беруть відповідальність і прагнуть бути кращими.
Головна мета навчання
Головна мета навчання – виживання бійця та виконання завдання.
Якщо солдат загинув у перші дні, значить, ми недопрацювали. А якщо він повернувся, потиснув руку і сказав “дякую” – тоді це справжній результат.
Серед найпам’ятніших моментів Сергій згадує мінування дороги під Куп’янськом:
Встановили 10 мін, і вже вдень на одній підірвався танк. Це додало впевненості. Потім ми з хлопцями ще не раз так працювали – навіть придумали схему з дронами, щоб мінувати дистанційно. За той час ми “накрутили” два танки і три БМП.
А що дає сержанту сили боротися далі?
Совість. Я не можу сидіти вдома, коли країна у вогні. Велику мотивацію дало повернення мого брата з полону після двох років неволі. Але справжня мотивація всередині – розуміння, що ніхто не зробить цю роботу за нас. Тому ми стоїмо, бо знаємо ціну свободи.
Читайте також:
Угорщина викликала посла України через смерть закарпатця після ймовірних побоїв ТЦК
Герої у білих халатах: війна забрала життя 16 медиків Вінниччини
Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами 32 окремої механізованої Сталевої бригади
