«Сєвер» стягнув Петра Порошенка з грейдера і був наймолодшим «кіборгом»
У нашій історії є імена, викарбувані не на камені, а в серцях. Імена тих, хто не шукав слави, а просто любив свою країну. Вони віддали своє життя за її свободу. Але час невблаганно стирає пам’ять, і ці герої поволі відходять у тінь.
Ми маємо зберегти пам’ять про таких українців, щоб їхня самопожертва ніколи не вважалася марною. Сьогодні сайт “СічНьюз” розповідає історію життя Сергія Табали – наймолодшого «кіборга» України. Він мріяв про вільну країну і віддав за цю мрію своє життя.
Сергій Табала, із позивним «Сєвєр», був звичайним хлопцем із Лебедина, що на Сумщині. Він навчався на кухаря, любив історію та був закоханий в Україну. Але, коли настав час, юнак без вагань залишив мирне життя, щоб стати на захист своєї країни.
Сергій був одним із перших на Революції Гідності, де відстоював право українців на свободу. Коли війна прийшла на схід, він, не вагаючись, пішов добровольцем до складу п’ятого окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Знав, що йде на війну, але не міг залишатися осторонь.
«Сєвєр» стягнув Порошенко з грейдера першого грудня, стріляв з «нагана» в ментів на Інститутській, палив БТРи на Хрещатику і загинув в бою з танками у вежі терміналу ДАП, – згадує про Сергія його товариш Семен Салатенко – колишній воїн-доброволець батальйону “Дніпро”.
Наймолодший «кіборг»
Він був наймолодшим «кіборгом» Донецького аеропорту. Сергію було лише 18, коли він разом із досвідченими бійцями стояв пліч-о-пліч у нерівних боях. Побратими згадують, що Сергій був надзвичайно відважним і мужнім. Навіть після поранення у серпні 2014 року не захотів залишитися в тилу і знову повернувся на передову, до своїх.
Бабуся Сергія Людмила Шепотько ніби передчувала біду, з болем згадує:
Не хотіла відпускати на Майдан. Та він і слухати не хотів. Завжди все вирішував сам. Згодом повернувся, а наступного дня сказав: «У Сумах душно, треба їхати туди, де побратими»,- каже бабуся.
Про той період Сергій у щоденнику згадує так: «Це найкращий момент мого життя – революція, яка дала мені братів, силу та натхнення. Я гордий, що майбутнє в наших руках, сподіваюся, що врятуємо нашу націю. Сам собі вже давно дав слово, що до самої смерті рятуватиму Україну, і нехай покарають мене боги, якщо я відступлю!»
Він розумів, що боротьба – це не лише про майбутнє, а й про сьогодення, про життя тих, хто поруч. Шостого листопада 2014 року під час штурму диспетчерської вежі Сергій загинув від артилерійського снаряду. Йому назавжди залишилося 18.
Герой, який не шукав слави
Сергій Табала не шукав слави, він просто виконував свій обов’язок. За свою мужність і жертовність посмертно отримав звання Героя України з орденом «Золота Зірка» та став почесним громадянином Сум. На його честь названо вулиці та встановлено меморіальні дошки.
16 грудня 2025 року Сергію могло б виповнитися 30 років. На жаль, він ніколи не стане дорослим. Його юність обірвала війна.
Читайте також:
Зв’язківець Юлія допомагає військовим позбутися зайвої паперової роботи
Його цитував Президент України: історія загиблого Героя Максима Нагорного
Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”
