Вінничанин, який облаштовував фортифікації, помер від серцевої недостатності

На жаль, Вінниччина знову прощається із ще 6 Героями. Сайт «СічНьюз» підготував матеріал за повідомленнями територіальних громад.

Сергій Шитов (Вінниця)

Народився Сергій Шитов у Вінниці 10 березня 1970 року. Після закінчення 26-ї школи здобув освіту за класом «ударні інструменти» у музучилищі (тепер –  коледж культури і мистецтв ім. Миколи Леонтовича). Добре грав на баяні та клавішних інструментах, писав музику. Працював музичним керівником вокально-інструментальних ансамблів у Вінницькому міському палаці дітей та юнацтва й Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. Пізніше був оператором котельні на підприємстві «Авіс».

Мобілізувався до ЗСУ цього року. На північних рубежах країни разом із побратимами зміцнював та облаштовував фортифікаційні споруди. На жаль, через погіршення здоров’я Воїна було госпіталізовано. Він помер у лікарні від гострої серцевої недостатності 28 серпня. Сергію навічно залишилося 55 років.

Як розповідає сестра Небесного Воїна Олена, музика ніколи не полишала Сергія. Він нею додавав святковості урочистим подіям друзів чи знайомих. Радів успіхам сина, який займався танцями.

Віталій Максимчук (Вінниця)

Народився Віталій Максимчук 23 листопада 1974 року у селі Василівка Іллінецького району. Після школи відслужив в армії. Вивчився у Вінниці на водія тролейбуса, працював за освітою на міських маршрутах. У шлюбі виростив сина, став справжнім батьком для доньки дружини. Дочекався двох онуків.

Віталій Максимчук пішов до ЗСУ навесні 2022 року. Був водієм понтонно-мостової машини у складі 70-ї окремої бригади підтримки та гранатометником – у лавах 21-ї окремої механізованої бригади.

Пройшов фронтовими дорогами Херсонщини, Миколаївщини, Донеччини, Сумщини. Свій останній бій прийняв торік 14 грудня на Курському напрямку. Віталію було 50 років.

Як розповідає дружина полеглого воїна Наталія, сім’я для Віталія була на першому місці. Понад усе він мріяв, щоб його діти та онуки жили в мирній Україні, заради чого й пішов воювати з ворогом.

Руслан Шиндирук (Барська громада)

Загинув Захисник Руслан Шиндирук з с.Киянівки (Барська громада). Його хоробре серце перестало битися 18 серпня 2025 року.

Вступивши до коледжу після закінчення Митківської школи, Руслан із зацікавленістю опановував фах автомеханіка. Був товариським, завжди приходив на допомогу друзям, неодноразово виступав на спортивних змаганнях.

Війна жорстоко обірвала життєвий шлях молодого оборонця рідної землі, якому вже назавжди – 31.  Захищаючи рідну землю від ненависного ворога, Руслан зазнав 11 лютого 2025 року важких вогнепальних осколкових поранень. На превеликий жаль, попри тривале лікування і численні операції медикам не вдалося врятувати воїна.

Олександр Мамчур (Барська громада)

У родині, у селі, серед рідних і близьких він був просто Олександр Мамчур — чоловік, син, друг, звичайний українець, який любив життя і свою землю. Але коли прийшла війна, він став більше, ніж просто людина. Він став Захисником України.     Земний шлях солдата Олександра Мамчура, стрільця-снайпера в/ч А0212 обірвався 31 липня 2024 року.

Це сталося під час запеклого бою з ворогом поблизу села Невське Сватівського району Луганщини. Там, де свистіли кулі й лунали вибухи, Олександр Мамчур до останнього подиху залишався вірним присязі, обравши шлях честі й самопожертви.

Більше року Олександр Мамчур вважався зниклим безвісти, і лише тепер його родина отримала гірку звістку про загибель.

Сергій Щокін (Калинівська громада)

У рідне село Черепашинці (Калинівська громада) повернувся «на щиті» загиблий захисник Сергій Щокін. Він загинув 24 серпня 2025 року, у День Незалежності України, поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області. Причиною смерті стало влучання ворожого FPV-дрона.

Сергій Петрович Щокін народився 16 грудня 1977 року в селі Черепашинці, де минули його дитячі та юнацькі роки. У травні 2025 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у 59-й окремій механізованій бригаді. У загиблого залишився брат.

Роман Волосенко (Тульчинська громада)

Смертельна новина оповила Ульянівку (Тульчинська громада). Вона сповістила про загибель Романа Волосенка. Він народився 26 вересня 1993 року.

Солдат Роман Миколайович служив сапером інженерно-саперної роти. 22 травня 2025 рок біля населеного пункту  Серебрянка Донецької області наш Герой-захисник прийняв свій останній бій.

Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!

Читайте також:

Вінниця проводжає у вічність трьох Захисників, які загинули на Донеччині  

Після поранень не витримало серце Володимира Поліщука, який воював з часів АТО

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»