Юна вінничанка присвятила свою першу пісню загиблому Герою

Олександра Довгань – неймовірно талановита дівчина, мешканка села Вінницькі Хутори. Цього року стане випускницею місцевого ліцею. Попри навчальне навантаження одинадцятикласниця постійно творить: пише вірші та музику.

Почала писати на початку війни

Крім того, дівчина грає на фортепіано та гітарі, причому останній інструмент опанувала самостійно. Співає, малює і щодня навчається новому. Батьки Олександри – учителі. Мати має музичну освіту, вона і прищепила доні любов до пісні. А відчувати українське слово навчив батько.

Незважаючи на юний вік, Олександра вже отримала чимало відзнак та перемог. Наприклад, перше місце у районному конкурсі «Юний віртуоз-2022», перше місце та гран-прі в обласному конкурсі читців «Кобзар і Україна», відзнаку «Талант року» конкурсу Всеукраїнської щорічної премії “Особистість року” та інші.

І ці здобутки – за відносно короткий проміжок часу. Адже поетична сторінка у житті вінничанки відкрилася з початком повномасштабного вторгнення в Україну.

Перший вірш присвячений моєму хлопцю, а другий – усім українцям. У ньому я загадую перемогу, – розповіла «СічНьюз» юна мисткиня.

Перша авторська пісня має дві назви

Спочатку творчість школярки зосереджувалася на війні. Проте з часом Олександра Довгань почала писати про родину, друзів, емоції та почуття, які переживала в різні моменти свого життя. Віднедавна в поетичних рядках оспівує і красу рідного краю, пишучи пейзажну лірику.

У квітні 2024 року я написала свою першу авторську пісню «Птахи летять». Її я присвятила батьку мого хлопця Ярослава, який загинув на війні, захищаючи нас. В’ячеслав Олександрович Войцехівський був мешканцем Калинівської громади, він наш Герой. Слухачі дали пісні ще одну назву, «Скоро перемога». Адже емоції, які народжуються у слухацьких серцях, спонукають вірити у перемогу України, – продовжує Олександра.

Друга пісня була написана на вірш «Якби не ти» авторства чудової поетеси з Вінницьких Хуторів Ірини Малярської.

Серед інших творів Олександри можна згадати вірші «Наші сни», «Вдова», «Невічність», «Одвічна любов», «Квітуча пора», «Жаданий дар» та багато інших.

Пише в тиші

За два з половиною роки творча дівчина написала понад 60 віршів, десять нарисів, п’ять пісень та чотири оповідання. Олександра Довгань працює над повістю для дітей та музичними композиціями. До дня міста створила чудову пісню «Вінниця – місто моє», де описала красу природи рідного краю та свою любов до рідного міста над Бугом.

На сьогодні я займаюся написанням повісті та кількох дитячих оповідань. На вірші мене надихають близькі люди, гарний настрій, гарна погода. Звичайно, що не обходиться і без складнощів. Зараз готуюся до екзаменів, а ще працюю. Тому часу на творчість у мене зовсім небагато. Зазвичай натхнення приходить вночі. Тоді я іду до іншої кімнати, аби ніщо і ніхто не заважав мені. Для творчості мені необхідна цілковита тиша.

Олександра працює репетиторкою української мови та літератури, англійської мови для діток 2-9 класів. Мріє вступити до педагогічного університету, однак факультет та спеціальність ще не обрала. Вагається між філологічним, журналістським напрямком та факультетом іноземних мов.

Творчість для перемоги

Минулого літа у креативному просторі «Артинов» разом із вінницьким поетом Олександром Раком юна Олександра Довгань провела творчий музично-поетичний благодійний захід. Слухачі тоді зібрали 13 тисяч гривень. А всі кошти передали для захисників із 59-ї бригади. 

Нещодавно  в будинку культури Вінницьких Хуторів відбувся творчий вечір Олександри Довгань – “Палітра емоцій”.  Глядачі виходили із концертної зали у абсолютному захваті від таланту хуторянської зірочки. Та з глибоким переконанням, що усі наші діти заслуговують жити у своїй Україні, на рідній землі. Там, де найкраще розправляються вільні крила.

Пісні Олександри Довгань

Вірші Олександри Довгань

Осінній
Осіння ніч – тремтлива і жалісна,
Сповнена стукотом крапель, мов кроки,
Трохи холодна і мокра, не радісна,
Свіжить повітрям крові протоки.
Пахне пожовклим, побагряним, бурим
Колить поривами вітру чужого,
Поміж звичайної амплітуди.
Живить себе серед розкоші його.
Запахом яблук проймає сонливість,
Шелестом крони злотавої сплячи,
Дим синьоватий, туманом розлігшись,
Мріє і спить над водою, неначе.
Іній тремтить, кришталевим намистом,
Сріблом виблискує, наче серпанок,
Тиша і спокій розлились над містом,
Осінь дарує нам сонячний ранок.

Наші сни
Нічні вогні, їх відблиск у шибках старих фасадів
І подих втомленого міста, звідусіль.   
Плетуться павутинками дороги,
Перетинаючись, утворюють сутінь.
Обабіч міста перешіптуються сосни,
А поверху тріпочуть мрії, сни твої.
Лілеють сосни ті зеленоокі нявки,
Аж млосно-мило піють солов’ї.
І все то те так солодко, так дивно,
Немов в дитинства казку зазирну.
Знов заспіває небо свіжо, живо,
В зелений покрив трав мерщій пірну.
Здалося, раптом, мовби давній сон
В глибоку ніч обоє споглядали.
Чи то намріяла, чи снилось нам обом,
Як в горах ми опівночі блукали.

Жаданий дар 
Повітря наче дихає парфумом,
Шумить, мінливо б’ється, чи в серцях,
Чи може просто в небі грім сміється 
І плаче грозами закоханих розваг.
Пора ця пахне цвітом вишень
І вальсами звучить навколо пар.
Можливо, саме їй присвячені всі вірші,
Можливо, це вона – жаданий дар.
О, mon ami, чекати довго, а розлука,
Вона болить у скронях і тепер, – тече у крові,
Наче хоче мене згубить. Чому ж таке сумне
Моє тужливе серце, – моя мука?
Воно з тобою, поруч, лиш в думках.
Яка ж страшна оця розлука
З коханням і з надією в руках...
Тремтю, закривши очі до світанку.
Молюся Зірці, щоби не впустить,
Щоб завжди чути подих твій ізранку,
Щоб далі і навічно так любить. 

(P.S.). Вірш написаний для жінок, що чекають на своїх коханих. Один з улюблених віршів моїх слухачів)

На крилах білих мрій
На крилах білих мрій, над полем тернистим
Летить вітер грому, що гнівом іскристо реве.
Там, де степи шумлять, де ріки грають,
Там рідний наш Край, де в горі співають пречисто.
Народу там гомін, як хвилі морські
потоком течуть світанковим,
Моя Україно, в кривавім огні
Ти квітнеш суцвіттям багровим.
Не в’янеш – цвітеш, хоч ніч непроглядна
приносить лиш біль і негоду.
А все ж ти стоїш, а все ж ти живеш
за рідний народ, за свободу!

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»

Читайте також

Відзначаємо річницю народження геніального поета, якого зламала система

Батл українського і російського поетів-класиків – експеримент «СічНьюз»