Загинув двічі доброволець Володимир Бондар: повернувся на фронт із інвалідністю 

На жаль, стало відомо про загибель ще чотирьох Захисників із Вінниччини. Сайт «СічНьюз» зібрав про них інформацію за повідомленнями територіальних громад.       

Володимир Бондар. 48 років

Народився Володимир Бондар 15 березня 1976 року в Молдові. Коли дитині було шість років, родина переїхала до Вінниці. Тут Володимир закінчив 18-у школу і міжрегіональне вище професійне училище». Відслужив в армії, а далі працював у сфері пасажирських перевезень та на будівництві.

Володимир пішов на фронт добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Воював гранатометником у штурмовому батальйоні «Айдар». Отримав важке осколкове поранення, що призвело до групи інвалідності.

Але Володимир прагнув повернутися у лави ЗСУ. І з січня 2025 року боронив Батьківщину у складі 59-ї окремої штурмової бригади, на посаді стрільця. Останній бій прийняв п’ятого березня на Покровському напрямку. Захиснику тепер навічно 48 років.

Як наголошує мати полеглого воїна Тетяна Миколаївна, Володимир був двічі добровольцем. Попри біль, який відчував після поранення та контузії, не міг собі дозволити спокійно дивитися на загибель українців. Жодні вмовляння не могли вплинути на його бажання захищати Батьківщину.  

Він не мав власних сім’ї та дітей, тож усю свою любов віддавав двом племінникам. Обожнював із ними розбиратися в комп’ютерах, запускати моделі літачків …

Ігор Василінич. 26 років 

Жителі Літинської громади попрощалися із жителем с. Осолинка Ігорем Василіничем. Він народився 25 червня 1998 року в с. Осолинка (Літинський район Вінницької області).

Дитинство та юність провів у рідному селі, навчався у місцевій школі, а загальну середню освіту здобув  в селі Городище. Закінчив  Вінницький національний аграрний  університет.

Після навчання,  у березні 2021 року, Ігор був призваний на строкову військову службу. Продовжив службу за контрактом. Командування військової частини, де служив старшина Державної прикордонної служби України Ігор Василінич, згадує його як відповідального, цілеспрямованого та відважного воїна. Восьмого березня 2025 року він загинув. Ігорю було лише 26 років.

Сергій Гулеватий. 38 років

Народився Сергій Гулеватий 25 червня 1986 року у Вінниці. Навчався у 3-й школі і фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Після випуску понад десятиліття там же працював на посаді майстра виробничого навчання.

Сергій Гулеватий долучився до ЗСУ торік улітку. Воював у складі відділу інженерної підтримки 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України, був майстром групи технічного забезпечення. Брав участь у боях на Харківщині.

Під Чугуєвом отримав важке поранення. Майже 60 днів перебував у комі. На жаль, дива не сталося. Сергій помер шостого березня. Йому було 38 років. Вдома на Захисника чекали мати, батько, сестра. 

Як розповідає сестра Небесного Воїна Галина,  Сергій був багатогранною особистістю, професіоналом із великої літери. За вміння доступно пояснити усі тонкощі предмета його поважали як учні, так і колеги. Про нього гарно відгукуються і побратими.

Олександр Денисюк. 43 роки

Народився Олександр Денисюк у Вінниці 18 червня 1981 року. Після закінчення 1-ї школи здобув освіту у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ. Там же працював вісім років. Був слюсарем-електромеханіком, а згодом обійняв посаду інженера. Також робив на Вінницькому заводі «ВІНТАР» і Вінницькому дослідному заводі.

Долучився до ЗСУ торік навесні. Мав позивний «Грибник». Служив  у 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені отамана Костя Гордієнка, в батальйоні безпілотних систем. Був майстром із оснащення вибухівкою ударних БпЛА.

18 лютого, під час одного із боїв поблизу селища Вільча (Чугуївський район, Харківщина) отримав важке поранення внаслідок ураження ворожим FPV-дроном. Серце воїна зупинилося 7 березня. Йому було 43 роки.

Як розповідає дружина Небесного Воїна Ганна, побратими  винесли Олександра із бою. Реанімували після 8-хвилинної зупинки серця у польових умовах. Далі його рятували харківські, а згодом – столичні лікарі. Але поранення виявилося несумісним із життям.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»

Читайте також

Як зберегти сім’ю, якщо війна розлучила вас на роки

Олексій Арестович радить називати ветеранів «чучелами» і посилати їх подалі