Зі сльозами на очах Володимир Козюк представив 24 картини про війну
24 картини, які передають нескінченну гаму почуттів та переживань українців під час великої війни: боротьба та смерть, сміливість та страх, надія та відчай, тривога та біль. Полотна, сповнені трагізму та символів страшної війни; витвори мистецтва, які закарбували зібрані образи, часто виражені у добре впізнаваній, аж до болю, конкретиці. На них зображені зруйновані внаслідок ракетних ударів міста, геноцид, викрадення українських дітей, наші полонені, закатовані військові та цивільні, біль вимушених переселенців, затоплені домівки, земні янголи, убиті митці, розстріляна культура, розтерзана земля українська.
Результат роботи п’яти художників
Все це – про художні роботи, які сьогодні, 24 лютого, у день третьої річниці від початку російсько-української війни були представлені у Вінницькому обласному художньому музеї. Задум Володимира Козюка «Проєкт 24» – це великий колективний труд, це плід праці мистецької команди, в якій окрім народного художника України взяли участь його учениці Євгенія Божко, Ольга Тяжелова, Валерія Кузьменко та донька Ольга Козюк.
Під час відкриття виставки Володимир Козюк зі щирими слізьми на очах розповідав про те, як народилася ідея проєкту і як писалися полотна:
Фактично кожне полотно – це наш біль, наша історія. Це все, що відбулося в Україні за цей час. Це велика історія країни за три роки в картинах. Перше полотно із проєкту – це картина «Вторгнення». Хотів передати ті емоції, які пережили українці, коли перші ракети вдарили по країні.
Таке писати важко, «але це – не героїзм»
Пам’ятаю перший день, коли була оголошена війна. І першу повітряну тривогу, коли ми з дитиною бігли в укриття. Вона сказала: «Я не боюся померти, але за що?», – продовжив художник.
Він зізнався, що хотів розпочати цю виставку саме з Вінниці. Оскільки митець народився у Вінницькій області; родина та діти живуть тут. Але подібні картини писати дуже боляче, робота над ними триває довго. Весь цей час художник проживає всі ці складні емоції. Це те, що він робить для свого народу на рідній землі. Хоча міг виїхати за кордон, зізнався присутнім митець:
Але це – не героїзм. Героїзм – це про тих, хто на передовій, на «нулі», на фронті. Тому я створюю мистецтво про нас і в пам’ять про тих, хто не з нами.
Мистецтво – зброя в руках художника
На відкритті були присутні представники мистецької спільноти, громадські діячі, військові, волонтери, небайдужі до творчості вінничани. Народна депутатка України Ірина Борзова також відвідала виставку.
– Сьогодні вкрай важливо у сфері культури об’єднувати країни Європи, цивілізований світ. Нагадувати, що, на жаль, в Україні війна триває. 24 картини – це не просто мистецтво. Це відображення душі українського народу, 24 історії героїзму, великого болю, незламності нашої нації. Будь-яка дипломатія сьогодні є вкрай важливою. І ви можете привернути ще раз увагу світу до неї через мистецтво, – зазначила Ірина Борзова.
– Те 24 лютого, яке розпочалося о четвертій ранку 2022 року, не закінчується… Супротивом, монолітом стоїть впродовж трьох років Україна проти «другої армії світу». І саме через мистецтво ми можемо показувати свою неповторність та самобутність. Бо такої культури, як у нас, немає в жодній країні світу. Через мистецтво ми можемо кричати світу про те, що нас катують, вбивають, закидають ракетами і бомбами. Ці полотна є свідченням того, наскільки кривавою є війна, – зазначила Ольга Дернова, начальниця управління культури та креативних індустрій Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації.
Прийшов подякувати митцю за роботу Юрій Басюк, вінницький журналіст, військовий. Його донька – одна із учениць маестро. Юрій підкреслив важливість подібних проєктів, адже насправді наша війна навіть не 11 років триває, а з часів монголо-татарського іґа. І світ має нас чути, бачити, відчувати. Щоб допомогти українцям вистояти і, нарешті, перемогти одвічного супостата у багатовіковій боротьбі.
Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»,
фото автора
Читайте також
Майже 30 років Володимир Козюк готував книгу про подільську хату
