“Я просила, щоб мене застрелили” – свідчення українки про умови полону

На лаві підсудних у Ростові-на-Дону 43-річна Наталія Власова розповідає про жахи, пережиті нею в полоні бойовиків так званої «днр». Її свідчення вражають своєю жорстокістю та цинізмом, розкриваючи моторошні деталі функціонування катівні під назвою «Ізоляція».

Чотири місяці пекла

У 2019 році Наталія потрапила в полон на КПВВ «Оленівка». Її запідозрили у співпраці з українськими спецслужбами та відправили до «Ізоляції» – таємної в’язниці «днр», яку називали «фабрикою смерті». Чотири місяці, проведені там, стали для жінки справжнім пеклом.

Вночі мене привезли до “Ізоляції” – це була таємна в’язниця МДБ “днр”. Це місце називали фабрикою смерті, її керівником був Євдокимов. Якоїсь миті я просила, щоб мене застрелили при спробі втечі, але ні. Євдокимов відповідав, що я повинна страждати, – пригадує Наталія.

Тортури та приниження

Наталія довго не знала, де вона знаходиться, хто ці “люди”, що її оточують. Але вона знала, що знущання приносять їм задоволення.

Окрім як маніяками, у мене язик не повертається назвати їх по-іншому. Бо отримувати задоволення від завдання болю голій зв’язаній жінці та виконанню всякого роду збочень – не кожна людина на це здатна, а тим більше офіцери та співробітники держструктур, – розповідає жінка.

Садизм як розвага

Вона згадує, як Євдокимов пиляв їй зуби напильником, викручував соски і намагався зґвалтувати пляшкою. Окрім цього, його “посіпаки” наносили раптові удари з різних сторін.

Здебільшого у тортурах брали участь не вони, а співробітники УБОЗ, які теж не поступалися у своїй витонченій, цинічній жорстокості.

Вони роздягали, зв’язували скотчем, обливали водою та підключали струм. Якщо недостатньо кричала, вони збільшували розряд, і удари ставали сильнішими. Їм була потрібна реакція. Це я не відразу зрозуміла і, коли кричала досить голосно – чула задоволені голоси, – пригадує Наталія.

Під час катувань був присутній лікар, який приводив жінку до тями нашатирним спиртом, коли вона втрачала свідомість.

Потім, на наступних тортурах, мене ще не встигали роздягнути і покласти на цей стіл БДСМ, як він поспішав засунути мені в ніс ватку з нашатирем. Після тортур приковували у склянці з піднятими руками на ніч. Сил зовсім немає і на відбитих п’ятках складно стояти, переступаючи на шкарпетки, – пригадує Власова.

Жінку утримували в підвалі, де можна тільки сидіти і стояти. В нестерпному холоді, який пробирає до кісток.

Води давали на невизначену кількість часу – я тільки губи змочувала, щоб можна було хоч трішечки намочити стратегічні місця. Ще й у період місячних, це окрема історія – видобуток прокладок, вірніше, використання футболки, – пригадує Наталія.

Знущання над тілом і душею

Також вона пригадує, як приїжджали 15 осіб здійснювати з нею статевий акт, з цієї нагоди Наталію навіть повели в душ. Як правило, вони були в стані алкогольного сп’яніння.

На тортурах, коли їхня частота зашкалює, в якийсь момент настає період байдужості і стає все одно, що відбувається і буде далі.

У будь-якому разі моя доля мені непідвладна, моє тіло мені не належить. Найстрашніше – вони говорили, що знають, у який садок ходить моя дитина, і принесуть їй іграшку з тротилом. Я не сумнівалася, що вони здатні на все, – пригадує Наталія.

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”