Його цитував Президент України: історія загиблого Героя Максима Нагорного

Війна ніколи не несе нічого хорошого. Вона – це страх, сльози, руйнування та десятки тисяч смертей. Вона забирає найкращих, найсвітліших, найвідданіших. Але завдяки нашим мужнім воїнам ми продовжуємо триматися, боротися і вірити. Маємо допомагати тим, хто продовжує свій шлях, і пам’ятати тих, хто приєднався до Небесного війська.

Сьогодні «СічНьюз» розповідає про одного з таких Героїв – Захисника Максима Нагорного, чиє коротке, але неймовірно яскраве життя обірвалося на фронті. Хлопець пішов на війну у 18 років, і його ім’я стало широко відомим у 2023-у році. Тоді Максим, перебуваючи в бліндажі після ворожого обстрілу, написав свою сповідь-заповіт.

Там юнак закликав не лише перемогти у війні, а й змінити країну, зокрема, скасувавши інтернатну систему, адже сам з чотирьох років виховувався в дитячому будинку. Його слова, сповнені болю та надії, зачитав особисто Володимир Зеленський.

«СічНьюз» поспілкувався зі знайомим Максима, громадським діячем Володимиром Касцов’ятом, який поділився спогадами про непересічного юнака.

Знайомство з дитиною, що вразила мудрістю

Максим тривалий час перебував у Волинському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. Там працювали волонтери, через яких я і познайомився з цим хлопчиком, – розповідає Володимир.

Він зізнається, що був шокований вже під час першої зустрічі. Чотирнадцятирічний підліток ставив дорослому, досвідченому громадському діячеві такі глибокі питання, на які той не одразу знаходив відповідь.

Максима цікавило, чому дорослі брешуть, чому маніпулюють, чому чинять несправедливо. Я й не знав, що відповідати. Мої філософські відповіді навряд чи задовольнили його, – згадує Касцов’ят.

Ці розмови запам’яталися йому на все життя. Максим був надзвичайно допитливим, з глибоким емоційним сприйняттям людей і непересічним розумом. Ці якості поєднувалися в ньому з юнацьким бунтарством та прагненням знайти відповіді на всі запитання.

Максим не міг спати через свої оригінальні думки. Його поведінку часто вважали дивною, але ніхто не заглядав у його душу, – каже Володимир.

Він підкреслює, що Максим був світлою та чуйною дитиною, попри всі пережиті труднощі. Він любив волонтерити, допомагати іншим, а несправедливість терпіти не міг. Завжди говорив те, що думав.

Картина його короткого життя – це шедевр історії дитини, яка шукала і боролася за своє щастя в надскладних умовах, – ділиться Володимир.

Від волонтера до Захисника

На початку повномасштабного вторгнення Максим працював волонтером на залізничному вокзалі в Києві. Він не втік за кордон, а з перших днів війни евакуйовував людей. Залізницею прямувало багато військових, і цей дух братерства, як і прагнення допомогти, захопив його.

Побратими цінували його за відданість та вірність. Максим був з тих, хто готовий віддати своє життя за інших. Він так і зробив, – говорить Володимир.

Після війни Максим мріяв займатися громадською роботою, боротися проти сиротинців (змінювати їх більш прийнятну форму для дітей). Мріяв про власну сім’ю, одруження з коханою дівчиною Наталкою, про дітей. Хотів усиновити дитину і подарувати їй щастя. Мріяв про буденне щастя, якого сам був позбавлений.

Пам’ятати і діяти

Обставини загибелі Максима, на думку Володимира, викликають багато питань, адже хлопець недовго прослужив у Нацгвардії після переведення і загинув за кілька днів. Але він підкреслює, що сьогодні дуже важливо, що тіло Героя було знайдено, а багато посадовців та військові допомогли з транспортуванням та похованням.

Наостанок Володимир Касцов’ят підкреслює, що історія Максима Нагорного – це лише крихти інформації. Адже ті, хто був йому справді близький, можуть розповісти значно більше.

Максим казав, що дитячі установи зіпсували йому життя. Він ненавидів атмосферу в таких дитбудинках. Але він був світлим, дуже розумним та життєлюбним. Він так міцно любив життя і стільки всього планував, – з болем ділиться Володимир.

Читайте також:

«Смурфика» засипало землею після прильоту, але побратими встигли його врятувати

Медсестра, яка зупинила штурм: історія героїні з ТрО

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”