Згадуємо загиблого військового, якому Президент доводив, що він – «не лох»

«СічНьюз» продовжує розповідати історії тих, хто зробив невід’ємний внесок в розвиток держави, мужньо захищав наш спокій та стояв на варті справедливості. Сьогодні згадуємо про бійця, ветерана та активіста Дениса Янтаря.

Людина, яка не знала страху

Денис народився в Миколаєві у 1989 році. Ще підлітком він відчував: бути байдужим – це не для нього. Любов до спорту, відданість друзям і готовність завжди прийти на допомогу визначили його характер. Його знали як того, хто вміє стояти до кінця, не відступати, не прогинатися.

На передовій: від волонтера до воїна

Коли війна прийшла на схід України, Денис не залишився осторонь. Спочатку він допомагав «Азову» як волонтер – возив бронежилети, ліки, їжу. Але душа вимагала більшого. Він пішов на фронт.

Денис був в прямому сенсі слова світлою людиною. Цей хлопець – спортсмен, інтелектуал, фізично і духовно сильний, – згадує командир полку Андрій Білецький.

Він воював у Гранітному та Широкіному, захищав Маріуполь. Його побратими пам’ятають: він ніколи не відступав, навіть коли обстріли тривали годинами, а біль і страх стояли за спиною.

Життя після фронту

Денис не вмів жити тихо. Повернувшись до Миколаєва, він очолив місцевий осередок «Національного корпусу», організовував спортивні турніри, акції пам’яті, підтримував ветеранів.

Спочивай із миром, друже. Ти гідний син своїх батьків і України, ти гідний воїн та просто гідна людина. Ти не згаснеш у пам’яті сотень людей, – каже його товариш Дмитро Шатровський.

Принциповість і прямота Дениса не завжди подобалися владі, але він ніколи не боявся говорити правду.

Перепалка із Зеленським

У жовтні 2019 року Денис став відомим усій країні. У Золотому-4 він прямо сказав Президенту Володимиру Зеленському, що відведення військ – помилка:

…Ти вже увійшов у історію України не тільки своїм військовим та політичним шляхом, а і як людина, котра змусила пояснити шостого президента України, що він не лох у свої 42 роки, – пише Шатровський.

Хвороба, яка забрала життя

У серпні 2020 року у Дениса виявили лейкоз. Хвороба була безжальною. А дев’ятого вересня він пішов із життя. Йому було всього 31.

Побратими і друзі згадують його як людину, яка завжди стояла на боці правди, захищала слабших, не мовчала, коли потрібно було кричати.

Денис був воїном, який не боявся йти туди, де страшно. Людиною, яку любили за правду,- кажуть побратими.

Читайте також:

Нові подробиці шокуючого вбивства підлітків у Шаргороді

Історія братів-росіян, які посмертно стали Героями України

Яна ТИХОЛАЗ, «СічНьюз»