«Мураха» розповів про знищення танків та бойових машин ворога
Боєць «Мураха» – механік-водій. До початку військової служби працював трактористом. А у 2023 році вирішив стати на захист України.
Пішов до ЗСУ у 24 роки
У мене двоє дітей. Я пішов до війська, щоб росіяни не прийшли до моєї родини й не зробили з нею того, що чинять із багатьма іншими сім’ями. Якось увечері сказав дружині: «Мені лише 24 роки, я ще не підлягаю мобілізації, але завтра вранці йду підписувати контракт». Вона відповіла: «Жодних питань, я впораюся». Вона дуже сильна жінка, і я її безмежно люблю, – розповідає військовий.
У ЗСУ «Мураха» потрапив до танкового підрозділу. Зізнається, що опанувати нову техніку після трактора було нескладно.
По суті, це така сама машина, тільки замість керма – важелі. Так я майже 2,5 роки прослужив танкістом, – пригадує він.
Свій перший бойовий виїзд військовий здійснив на початку 2023 року поблизу Авдіївки. Тоді екіпажам доводилося вступати безпосередньо в танкові бої.
Спочатку було страшно, але з часом звик. Одного разу ми виїхали в район Григорівки, і близько полудня розпочався штурм. Билися на дуже близькій відстані. Завершилося все успішно для нас: знищили два ворожі Т-64, а згодом уразили ще й піхоту противника та дві бойові машини, – розповідає «Мураха».
Гуляйполе, Авдіївка, Курахове …
За цим у «Мурахи» були бойові завдання на різних напрямках: Гуляйполе, Авдіївка, Курахове, знову Гуляйполе.
Одним із найскладніших завдань, за словами військового, було безпечно зайти на позицію та залишити її після виконання бойової роботи. Через відсутність постійного місця для ведення вогню екіпажу доводилося постійно змінювати місця перебування та шукати укриття.
У танковому екіпажі четверо людей. Я відповідаю за те, щоб усі безпечно дісталися позиції та так само повернулися назад. Потрібно постійно думати про те, як уберегти машину від ворожого ураження, – пояснює «Мураха».
З лютого 2026 року військовий служить у 33-й бригаді. Тепер його фах – механік-водій артилерійського підрозділу. Замість танка він опановує самохідну артилерійську установку М109.
Спільного між танком і М109 небагато – хіба що обидві машини на гусеничному ходу. Мені пояснили, як її запускати, показали основні особливості, а з керуванням проблем не виникло. Головне – стежити за технікою та вчасно прогрівати двигун. Під час роботи моє завдання – вибігти, розмаскувати машину, а потім подати порохові заряди, – розповідає військовослужбовець.
Злагодженість і майстерність артилеристів відпрацьовані до автоматизму. Кожен знає свою справу та розуміє, наскільки важливо діяти швидко й чітко.
Нещодавно ми змінювали одну машину на іншу: одну вивели, а другу завели на позицію. Виїжджали вранці, коли йшов дощ, але з усім упоралися успішно. Наступного вечора вже повернулися на новій машині та замаскували її. Усе пройшло добре, – ділиться військовий.
«Можу керувати різною технікою»
Власний професійний розвиток «Мураха» оцінює з гордістю. Каже, що навички, здобуті в цивільному житті, стали міцною основою для військової справи.
Раніше я знав, що можу сісти за кермо будь-якого трактора. Тепер і у війську так само – можу керувати різною технікою. Мені подобається звук двигуна. Ми завжди повинні прислухатися до нього, розуміти, що він нам підказує. Є машини, які ніби не хочуть із тобою розмовляти: їдуть, стріляють, але контакту з ними не відчуваєш. А є такі, що працюють настільки добре, що їх просто приємно слухати, – усміхається «Мураха».
Військовий переконаний: завдяки професіоналізму, витримці та відданості українських захисників ворога обов’язково вдасться здолати. А найголовніша мета кожного з них – повернутися додому до рідних.
Хочеться, щоб перестали гинути люди й ми нарешті повернулися до своїх сімей. Для цього потрібно перемогти росію, поставити її на місце. Тоді Україна зможе розвиватися і процвітати, а разом із нею – і всі українці, – підсумовує захисник.
Читайте також:
В Україні хочуть дозволити військовим звільнятися заради дітей з інвалідністю
«Живчик» урятував чотирьох побратимів після газової атаки ворога
Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами 33 бригади
