«Три місяці жили в лісопосадці»: історія Захисника, який воював на Курщині

У 2023 році сорокарічний Олександр із Білої Церкви отримав повістку просто на робочому місці. Це не стало несподіванкою — чоловік уже мав армійський досвід.

На «Курській операції»

-Я знав, що рано чи пізно доведеться йти. Сказав собі: якщо прийде повістка — піду без вагань. І ось вона прийшла прямо на фабрику, де я працював. Пройшов ВЛК, повідомив дружину — і опинився у новоствореній 152 окремій єгерській бригаді, — розповідає Захисник.

Першим бойовим випробуванням стала «Курська операція». Саме там Олександр разом із побратимами вперше застосував антидронові рушниці, глушачи російські FPV-дрони.
-Коли бачиш, що твоя робота реально рятує життя хлопців поруч, розумієш — ти не просто «для галочки». Ти частина єдиного ланцюга, який бореться за спільну справу, — ділиться він.

Перше відрядження виявилося надзвичайно важким.
-Ми навіть не знали, куди їдемо. Сказали лише: «Бойове завдання». Запитали, хто готовий — і з усього строю вийшли тільки ми з товаришем. Вже наступного дня опинилися на Курщині. Три місяці жили в лісопосадці: болото, вогкість, запах тіл, що розкладаються… Але витримали, — згадує боєць.

Головна загроза змінилася

За рік війна змінилася. Якщо раніше головною загрозою були «Орлани», то нині — дешеві FPV-дрони.
-Їх роблять із картону й пластику, але шкоди вони завдають страшної. Тепер ми працюємо з більш серйозними системами. Досвід приходить разом із новим обладнанням, — пояснює військовий.

Та найважче — це не фронт.
-Син телефонує й постійно питає, яка обстановка. Він скучає, хоче, щоб я був удома. Я вже пропустив багато моментів, і після війни хочу надолужити все разом із сім’єю, — каже Олександр.

Цього року його шестирічний син Тимофій пішов у перший клас. Та на свято знань хлопчик прийшов без батька поруч — той уже півтора року був на фронті.
-Боляче усвідомлювати, що пропускаєш такі миті, — зізнається Захисник. — Хочеться бути з рідними, брати участь у вихованні, у сімейних справах. Але війна не залишає вибору, і я приймаю це.

Що буде після Перемоги, Олександр не сумнівається:
-Я повернуся до цивільного життя. Бо моя родина — найважливіше. Батьків у мене вже немає. Є лише дружина і син. Сьогодні мушу триматися заради них — виборювати для них безпеку, сон і спокій, — підсумовує воїн.

Читайте також:

На фронті загинув ексредактор журналу «Фокус» Костянтин Пономаренко

У мами, в якої малюк помер від щеплення, вимагають вакцинувати інших дітей

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами відділення комунікацій 152 окремої егерської бригади