«Жінки у ЗСУ плачуть менше, ніж чоловіки: історія військовослужбовиці Карини
Карина — військовослужбовиця 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Вона вже п’ять років у строю. Починала службу у ТЦК. Згодом перейшла до бойової бригади, де нині очолює логістичний підрозділ.
«Прийшла у військо «за дисципліною»
Карина каже, що прийшла у військо «за дисципліною». Але з часом зрозуміла: справжня армія — це не про накази на папері, а про щоденну відповідальність, взаємопідтримку і вміння приймати рішення в складних обставинах.
Я працювала у Лисичанській військово-цивільній адміністрації. Коли змінилося керівництво — не зійшлися характерами. Тоді мені запропонували спробувати себе у війську. Чоловік підтримав: «Хочеш — йди». Я люблю порядок, уявляла армію саме як систему з чіткими правилами. Чоловік служив у «Азові», багато розповідав — здавалося, що все структуровано. Але насправді все складніше — і водночас набагато цікавіше.
«Авторитет доводиться виборювати довше»
Карина переконана: присутність жінок у війську — цілком природна річ. Хоча авторитет доводиться виборювати довше, ключовим усе ж залишається професіоналізм.
Якщо ти компетентна і можеш чітко відповісти на будь-яке запитання — питань до тебе більше немає. У нашій бригаді чимало жінок обіймають керівні посади, і не лише в логістиці. У моєму підпорядкуванні чоловіки різного віку. Так, буває непросто — не всі одразу приймають жінку-командира. Але я пояснюю: ми в одній команді. Якщо чогось не знаю — дізнаюся. І коли ставлю дедлайн — він виконується. М’якість іноді проявляється, і хлопці цим користуються, але дисципліна — понад усе.
Психологічні труднощі, каже Карина, у війську — звичне явище, але їх не можна замовчувати чи переживати самотужки.
Після цієї війни всім нам — і військовим, і цивільним — доведеться звертатися до психологів. Цікаво, що жінки тут плачуть менше, ніж чоловіки. Кожен реагує по-своєму: хтось кричить, хтось мовчить, хтось вибухає з будь-якої дрібниці. Ми не засуджуємо — головне, щоб людина виплеснула емоції і рухалася далі.
Читайте також:
Історія мусульманки, що віддала життя за Україну та Ічкерію
Історія головного сержанта із позивним «Серж», який отримав «Золотий хрест»
Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ
