З перебитими ногами вивів побратимів із пекла

Михайло із позивним «Хан» — командир взводу одного з батальйонів 102-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Він розповів історію свого військового шляху.

Взяв відповідальність на себе

Під час одного з боїв наш ротний отримав поранення, і хлопці тимчасово призначили мене командувати, — згадує “Хан”. — Ми тримали оборону в лісі, не дозволяючи ворогу просунутися. У критичний момент я взяв відповідальність на себе — і ми вистояли. Так я став командиром відділення.

Згодом Михайло очолив взвод і отримав звання молодшого лейтенанта. Але справжнє випробування чекало попереду. У липні 2025 року він разом із групою з п’яти бійців знову вирушив у Малинівку, щоб стримати ворога й дати можливість іншим підрозділам безпечно пересуватися селом.

Тримали перехрестя, щоб наші могли пройти. І раптом — удар з тилу. Серед нас були поранені, але отримали наказ допомогти з евакуацією… Ми з “Тохою” побігли прикривати відхід. Почала працювати ворожа артилерія, прильоти були майже на голову. Нас контузило, мені пошматувало ноги. Та я ще чотири доби залишався на позиції й керував обороною, – згадує “Хан”.

Біля ніг вибухнула міна

Згодом відбулась ротація. Михайло вивів трьох своїх бійців, а сам із «Тохою» залишився прикривати. Втім, одразу вони вийти не змогли — ворог засипав позиції артилерією та дронами.

Змогли вислизнути лише надвечір, — розповідає офіцер. — І ось біля моїх ніг вибухнула міна з датчиком руху. Обидві ноги посікло, на лівій — перебита кістка. “Тоха” теж був поранений. Ми ще з кілометр повзли самостійно. Вночі нас евакуювали. Хлопці довго несли мене на руках… Я цього майже не пам’ятаю — вони вже потім розповіли, – продовжує Михайло.

Читайте також:

Історія Максима Устименка, який врятував село, відвівши підбитий F-16

Щоб не працювати в штабі, подала рапорт на пониження

Фелікс ЖАНІН, за матеріалами 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ