Міністр має отримувати до 300 тис. грн, щоб не красти – експерти

Після чергових корупційних скандалів, що зачепили топчиновників, в Україні з новою силою спалахнула дискусія про необхідний рівень заробітних плат у державному секторі. Експерти та колишні урядовці сходяться на думці, що нинішні оклади, які для міністрів часто коливаються навколо позначки в 100 тисяч гривень на місяць, не здатні ані мотивувати висококласних фахівців, ані утримати їх від спокуси незаконного додаткового заробітку.

Міністри та їхні реальні доходи

Питання гідної оплати праці в уряді стало особливо гострим після Революції Гідності, коли державні посади почали обіймати фахівці з приватного сектору, звиклі до значно вищих ринкових зарплат.

Як свідчать декларації, посадові оклади вищих чиновників є доволі скромними на тлі їхньої відповідальності та ринкової вартості. Наприклад, колишня міністерка енергетики Світлана Гринчук за жовтень отримала 158,3 тис. грн (до податків). Перша віцепрем’єрка – міністерка економіки Юлія Свириденко за рік заробила близько 1,2 млн грн, що становить приблизно 100 тисяч гривень на місяць. При цьому, обидва чиновники, як і прем’єр-міністр Денис Шмигаль (який декларував близько 97 тис. грн на місяць), демонструють значні додаткові джерела доходу: від лекційної діяльності до підприємницької діяльності членів родини.

Ця ситуація, за словами експертів, створює ризик “майнового цензу” для державної служби, коли на високі посади йдуть або некомпетентні люди, або ж ті, хто має значні заощадження чи інші легальні/нелегальні джерела фінансування.

Пропозиції експертів: від 5 тисяч доларів до 300 тисяч гривень

Вирішення проблеми лежить у приведенні державних зарплат до ринкового рівня.

Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії (ЦЕС), підкреслює:

На період воєнного стану, щоб залучити найкращі кадри, повна зарплата з усіма доплатами на найвищих посадах повинна бути в діапазоні 200–300 тисяч гривень на місяць чистими на руки,- вважає Вишлінський.

Також він вважає що:

• Зарплати мають бути зіставними з приватним сектором за аналогічного рівня відповідальності, хоча можуть бути нижчими в межах 20%.
• Головна мета ринкових зарплат – забезпечити конкурентоздатність держави у залученні найкращих талантів, що підвищить якість політики та добробут громадян.

Павло Кухта, колишній виконувач обов’язків міністра економіки, пропонує орієнтуватися на корпоративний сектор і зазначає, що мінімальна зарплата для вищих посадовців має становити хоча б п’ять тисяч доларів на місяць (близько 185 тисяч гривень). Він також підтримує ідею, що краще мати менше чиновників, але щоб вони були високооплачуваними.

Економісти наводять приклад міністра фінансів Сергія Марченка (1,4 млн грн річної зарплати), чий ринковий аналог – фінансовий директор великої української компанії – може заробляти $90–180 тис. на рік. Це вказує на те, що держава мала б платити принаймні у три-п’ять разів більше, щоб забезпечити його мотивацію та уникнути корупційних спокус.

Міжнародний досвід: співвідношення до середньої зарплати

Міжнародний досвід підтверджує, що оклади топчиновників значно перевищують середній дохід по країні, але ці показники виглядають інакше через вищий рівень середньої зарплати в ЄС.

У Польщі, наприклад, зарплата міністра (близько 4,3 тис. євро брутто) приблизно вдвічі перевищує середню зарплату в країні (понад дві тис. євро). В Україні ж співвідношення зарплати міністра до середньої по країні (близько 26,6 тис. грн) становить приблизно 6, що пояснюється надзвичайно низькою середньою заробітною платою за європейськими стандартами.

Експерти також обговорюють можливість послаблення обмежень на підприємницьку діяльність для урядовців та депутатів, як це практикується у США та деяких європейських країнах, щоб дозволити фахівцям зберігати легальні джерела пасивного доходу, не відмовляючись від державної служби.

Читайте також:

Маріуполь будує “Квартал” для ВПО: соціальна оренда у Білій Церкві

Головна ялинка країни: 4000 іграшок і жодної копійки з бюджету

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”