Евакуація в Туреччину завершилася вагітністю сиріт, організатори безкарні
Масштабний проєкт з евакуації дітей-сиріт до Туреччини, який мав стати порятунком від війни, обернувся гучним скандалом. Двоє неповнолітніх вихованок державних інтернатів – 15-річна Настя та 16-річна Ілона – повернулися в Україну вагітними від працівників турецьких готелів. Розслідування виявило кричущі факти службової недбалості, потурання сексуальному насильству та спроби приховати злочини з боку українських вихователів та керівників фонду.
Журналісти-розслідувачі «Слідство.Інфо» оприлюднили деталі перебування вихованців КЗ «Кам’янський спеціалізований будинок дитини» (Дніпропетровська область) в евакуації у Туреччині.
Передісторія
Навесні 2022 року, рятуючи дітей від війни, група вихованців з Кам’янського спеціалізованого будинку дитини була евакуйована за кордон. В Україні тоді було близько 67 тисяч таких дітей, приблизно 3500 – у прифронтовій Дніпропетровській області. За вивезення дітей-сиріт з України до Туреччини взялася перша леді України Олена Зеленська. Разом з першою леді Туреччини Еміне Ердоган вони домовилися про розміщення дітей
Нам не говорили куди, і ми підслухали дорослих і дізналися, що їдемо в Туреччину, ми такі раді були. Нарешті побуваємо на морі, – пригадує, вихованка інтернату «Горлиця» з Дніпра.
Як з’ясувалося, українська сторона відмовилася розміщувати евакуйованих дітей у державних закладах Туреччини, обравши менш контрольоване комерційне середовище готелів. Це рішення поставило дітей у пряму залежність від персоналу готелю.
Проєкт евакуації, організований Фондом Руслана Шостака, передбачав розміщення дітей у готелях Анталії. За його словами, у лютому 2022 року до нього звернулися від голови Дніпропетровської ОДА та попросили вивезти дітей з інтернатів. Так почався проєкт «Дитинство без війни», у межах якого Шостак евакуював кілька тисяч дітей до Туреччини. Вихованці інтернатів провели там майже три роки, які виглядають дуже щасливими на рекламних фото та відео зі сторінок соцмереж Фонду Руслана Шостака.
Ми орендували великих дев’ять літаків «Боїнг», які летіли з Румунії. Понад 90 автобусів та 24 вагони поїздів перевозили дітей», — пригадує процес евакуації Руслан Шостак під час інтервʼю з журналістами «Слідства.Інфо».
На сайті проєкту «Дитинство без війни» цю евакуацію українських дітей називають наймасовішою з часів Другої світової війни. За словами Шостака, його фонд отримав гарантії від Туреччини, що дітей повернуть додому, коли безпекова ситуація покращиться.
Проте, як зазначено у звіті моніторингової місії Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, система безпеки виявилася фікцією.
Персонал фонду щоденно контактує з дітьми та має цілодобовий безперешкодний доступ до місць їхнього навчання та проживання, що уможливлює ймовірні злочини відносно дітей та застосування до них насилля, – йдеться у висновках омбудсмена.
Свідчення дітей підтверджуються і звітом, який опинився у журналістів.
У готелях, де проживали неповнолітні з українських інтернатів, вільно працювали та мешкали дорослі чоловіки – громадяни Туреччини. За словами вихованок, увага з боку персоналу часто переходила межі дозволеного.
Турки на красивих дівчат не дуже добре так дивилися. Мені це не подобалося. Якось я гуляла на вулиці… І якісь два турки. Один підходить, щось починає говорити. А ми тікаємо, бо боїмося. Навіть міг пристати до нас, – згадує Катя, вихованка інтернату «Горлиця» та свідок подій.
Історія Насті: погрози абортом та байдужість
15-річна Настя, вихованка Криворізького інтернату, стала жертвою уваги 23-річного кухаря на ім’я Мамі. Чоловік працював у ресторані готелю, де жили діти.
Механізм зближення був типовим. Спочатку дівчинка не хотіла з ним знайомитися. Але згодом з ініціативи дівчини спілкування все ж відбулося.
Я прийшла з ним познайомитися, якось несвідомо. Сама не знаю, чому я прийшла до нього в кімнату,- ділиться дівчинка.
Однокласниця Насті підтверджує, що Мамі вільно міг заходити до кімнати дівчинки, навіть коли дітей перевели в інший готель.
Він через паркан перелазив, приходив до неї в кімнату. Іноді було таке, що вихователі бачили, що він приходить, іноді нічого не говорили. Іноді його виганяли. Іноді самі його пускали, – свідчить Катя, однокласниця та подруга Насті.
Коли Настя зрозуміла, що вагітна, вона намагалася це приховати, підробляючи тести. Проте правда відкрилася. Реакція відповідальних осіб була шокуючою. Старший вихователь Олександр Тітов, замість захисту дитини, почав тиснути на неї.
Він дзвонив мені, казав: “Розкажи мені правду, якщо ти вагітна, ми це все вирішимо, ти можеш випити таблетку, щоб не було у тебе проблем, – згадує Настя про пропозицію примусового аборту.
Сам Олександр Тітов у розмові з журналістами заперечує свою провину, посилаючись на незнання:
Ну не знав, ну як, я не бачив… Я навіть не думав про це. Чи я їх пускав? Я їх не пускав туди. Але вони [турки] жили разом з нами… У них же 90% чоловіків віком від 16 до 18 років. І вони і прибиральники, вони і на кухні – вони всюди,- стверджує Тітов.
Історія Ілони: вихователі як співучасники побачень
Не менш цинічно звучить історія 16-річної Ілони, вихованки інтернату «Горлиця». Її стосунки з 21-річним кухарем Саліхом почалися з того, що чоловік підгодовував дитину, якій не подобалася місцева їжа.
Він мені виніс буханку хліба, розрізану навпіл, і ковбаску, помідорчик, огірочок… І ось так він мене підгодовував, а потім інстаграм попросив, – розповідає Ілона.
Вражає той факт, що, за словами дівчини, українські вихователі не просто ігнорували, а сприяли цим незаконним побаченням.
Ми їздили гуляти, я і Саліх, і [вихователька] Діана Сергіївна… Та всі вихователі знали, вони здогадувалися, і знали, що ми спілкуємося і що в нас серйозніші стосунки, – каже Ілона.
Сам Саліх у розмові з журналістами підтвердив, що свідомо порушував правила.
Я казав: “Ні, я порушу правила, немає проблем. Ніхто мене не побачить”. Я обходив заборони та йшов,- розповідає Саліх.
Більше того, він зізнався, що вчителька сиділа під дверима кімнати, поки він перебував наодинці з неповнолітньою.
Коли стосунки призвели до вагітності та від’їзду Ілони в Україну, «романтика» змінилася агресією.
Він почав хапати за руки різко, за горло. Вихователька його відтягувала, – згадує Ілона про акти фізичного насильства.
Директорка інтернату «Горлиця» Світлана Лебідь зайняла позицію звинувачення жертви, перекладаючи відповідальність на походження дитини:
Ця дівчинка вийшла з асоціальної сім’ї. Ну як, як воно вже в кожній клітиночці, в крові цих діточок закладено отакий спосіб життя, – каже директорка.
Експерт Кирило Невдоха, який сам є випускником інтернатної системи, наголошує, що така позиція є типовою спробою перекласти відповідальність:
По факту жоден працівник не несе відповідальності… Те, що відбулося – це наслідок інтернатної системи, відсутності надійних дорослих, яким би дівчата довіряли,- каже експерт.
Повернення та наслідки: Самотність і спроби суїциду
Обох вагітних дівчат повернули в Україну. Настя їхала на сьомому місяці вагітності, до цього моменту в Туреччині її жодного разу не оглянув лікар. Ілону поселили в гуртожиток. Фонд та вихователі припинили цікавитися їхньою долею одразу після перетину кордону.
Настя народила доньку Мєлєк (зараз два роки) сама. Біологічний батько Мамі приїхав до неї, але згодом почав бити та зраджувати. Зараз Настя перебуває у приватному притулку пастора Максима Фетісова. Триває суд щодо позбавлення її батьківських прав, про який дівчина дізналася випадково.
Ілона також народжувала без підтримки. Через післяпологову депресію та байдужість оточення вона намагалася вкоротити собі віку, порізавши вени, коли сину було лише два-три місяці. Зараз вона виховує 1,5-річного Нікіту.
Я не бачила тоді ніякого виходу… Мені просто не хотілося жити, – каже Ілона.
Роль фонду Руслана Шостака та держави
Руслан Шостак, меценат проєкту евакуації, заперечує свою відповідальність за інциденти. Він стверджує, що система безпеки була налаштована, але «людський фактор» та велика кількість дітей зіграли свою роль.
Це ж мої гроші, і держава взагалі не допомагала нам жодною копійкою… Я не можу за це відповідати, – заявив Шостак журналістам.
Варто зазначити, що за цей проєкт Руслан Шостак отримав від президента Володимира Зеленського орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Амбасадорка проєкту, співачка Оля Полякова, через пресслужбу повідомила, що під час її візитів «жодних подібних фактів не фіксувалося». Турецька сторона, включаючи Міністерство сім’ї та соцслужб та адміністрацію готелів, ситуацію не коментує. Проєкт «Дитинство без війни» було закрито через сім місяців після скандального моніторингового візиту, хоча офіційно організатори заперечують зв’язок між цими подіями.
Кримінальне провадження щодо неналежного виконання обов’язків з охорони життя дітей було відкрите, але згодом закрите через брак доказів.
Дівчата стверджують, що вихователі змусили їх підписати документи про те, що стосунки з чоловіками відбувалися за взаємною згодою.
Я підписала, написала “Це було за моєю згодою”», – підтверджує Настя.
Олександра Тітова, який погрожував абортом, лише понизили до вчителя фізкультури. Вихователі інтернату «Горлиця» не понесли жодного покарання.
Офіційні органи України та Туреччини, включаючи омбудсменів та посольства, проігнорували запити журналістів щодо цієї ситуації. Історія Насті та Ілони стала ще одним доказом вразливості дітей, позбавлених батьківського піклування, навіть коли їх намагаються «врятувати» від війни.
Широке коло зловживань: насильство та примусова праця
Окрім сексуального та психологічного насилля, , розслідування виявило ширші системні зловживання з боку персоналу.
Замість повноцінного відпочинку та психологічної реабілітації, діти-сироти були змушені виконувати роботу, яка мала б забезпечуватися оплачуваним персоналом готелю або фонду. Це перетворило вихованців на фактично безкоштовну робочу силу та порушило їхні права.
Старших дітей примушували прибирати готельні кімнати та приміщення, виходячи за рамки догляду за власними речами.
Ми ці три готелі прибирали. Вони [персонал Фонду] вважали, що ми зобов’язані. Але ми не повинні це робити,- стверджує Ілона.
На старших вихованців, включаючи Настю та Ілону, покладали обов’язки опікунів: доглядати за молодшими дітьми, а також за дітьми з інвалідністю, які потребували спеціального догляду. Це створювало надмірне емоційне та фізичне навантаження, яке мало б виконуватися кваліфікованими вихователями.
Для підтримання дисципліни та контролю над дітьми, вихователі застосовували методи, несумісні з нормами виховання та правами дитини. Зокрема, у звіті Омбудсмена зафіксовано застосування обмежень у їжі та тотальне відбирання особистих мобільних телефонів як покарання за провини. Це є формою психологічного примусу та порушення базових потреб.
Читайте також:
Маріуполь будує “Квартал” для ВПО: соціальна оренда у Білій Церкві
Історія першого мирного жителя вбитого росією у 2014-му році
Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”
