Після того, що побачив у Бучі, повернення до мирного життя стало неможливим

До повномасштабного вторгнення киянин Максим працював у сфері безпеки. Свого часу служив і в СБУ. Буремний лютий 2022 року зустрів як цивільний.

Як батько трьох дітей, він мав усі підстави не йти на фронт. Але, коли на Київ рушили ворожі колони бронетехніки – Максим узяв зброю.

Під вогнем евакуйовував поранених

Згодом у складі 128-ї бригади «Дике Поле» Максим брав участь у контрнаступальних діях. Виходив із оточення, під щільним вогнем евакуйовував поранених побратимів. Пережив вибух міни буквально за два метри від себе. Вижив дивом, але через акубаротравму кілька днів не міг ні сидіти, ні стояти.

Але навіть зараз, на п’ятий рік війни, він зізнається: найважчими були перші дні. І найболючіше – це те, що він побачив на Київщині після російської окупації:

Мене по-справжньому зламало, коли ми зайшли в Ірпінь і Бучу… Там було надто багато того, про що не хочеться згадувати…

Тоді він подумав про свою родину, яка жила зовсім поруч. І чітко уявив, що могло статися, якби ворог дістався його дому.

«Росіяни прийшли заради вбивств і грабунку»

Максим мав право повернутися до цивільного життя. Але після пережитого навіть не розглядав такого варіанту –  залишився у війську.

У серпні 2022 року він приєднався до 231-го батальйону 128-ї бригади ТрО, сформованого з добровольців із Дніпра. Разом із підрозділом пройшов бої на Донеччині, а згодом обороняв Запорізький напрямок.

Можливо, мене береже янгол-охоронець. Хоча можливо, я просто чітко знаю, заради чого я тут. Росіяни ж прийшли сюди заради вбивств і грабунку.

Максим пройшов шлях від стрільця до офіцера — командира роти. І досі виходить на бойові завдання, інколи навіть сперечаючись із командуванням.

Тепер його головна місія – передати свій досвід іншим, підтримати тих, хто лише починає свій шлях на війні. Щоб ті жахи, що були на Київщині, ніколи не повторювалися.

Читайте також:

Захисник «Азовсталі» розповів про тортури в полоні

Батько застрелив 11-річну доньку під Києвом і наклав на себе руки

Фелікс ЖАНІН, за матеріалами військової частини