«Треба перестати себе жаліти»: ветеран розповів про полон і життя після нього

Його полон розпочався у Попасній – саме там під час бою підрозділ Ігоря Циганка, ветерана 118-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ, опинився в оточенні. Далі були майже три роки існування між життям і смертю, коли власна доля залежить не від тебе, а від примх ворога.

Системні катування
«Прокачка», «ПР», електрошокер, «тапік», «щиталочка» – це не просто тюремний жаргон. За кожним словом – біль, знущання і системні катування. Тисячі присідань і відтискань. Колективні покарання. Пересування до їдальні в неприродних позах під ударами. Погане харчування. Катування струмом у лазні по мокрому оголеному тілу. Безсонні ночі. Години стояння без руху. Відсутність належної медичної допомоги. І ще – постійний потік російської пропаганди та повна ізоляція від новин про Україну.

Людина зі здоровою психікою не те що не здатна на таке – вона навіть уявити цього не може, – згадує Ігор.

«Навіть повітря тоді відчувалося інакше»
Він витримав. І не втрачав віри, що дочекається обміну. У ніч на 23 липня 2025 року Ігор повернувся додому. Побачив українські прапори, людей, які зустрічали звільнених, і щире: «Ви вдома». За словами Ігоря, навіть повітря тоді відчувалося інакше. Вперше за майже три роки він вдихнув його на повні груди – як вільна людина. Коли почув голос рідних у телефоні, не стримав сліз радості. Після звільнення Ігор пройшов реінтеграцію і поступово повертається до мирного життя. Він планує здобути ще одну освіту, щоб допомагати людям, які пережили полон, швидше відновлюватися та адаптуватися.

Коли повертається смак до життя
Головне, про що говорить Ігор: потрібно вижити, не зламатися і зберегти внутрішню стійкість. А після звільнення – не застрягати в ролі жертви:

Треба перестати себе жаліти. Смак до життя повертається, коли ми виходимо з позиції жертви. Чим більше жаліємо себе – тим більше втрачаємо сенс і сили. Важливо брати відповідальність за своє життя.

Отже, це історія людини, яка пройшла крізь темряву, але зуміла зберегти силу рухатися далі. І тепер прагне допомагати іншим повернутися до життя.

Читайте також:
Загинув вінничанин Андрій Собко, який на війні рятував безпритульних тварин

Оленівка стала пасткою для азовців, що приховує теракт через чотири роки

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами 118 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ