Ціна помилки — людське життя: історія водія-санітара із позивним «Малиш»

Коли гуркіт бою вщухає, для водія-санітара 17-ї бригади ЗСУ «Малиша» починається інше, не менш напружене завдання: дорога, де кожен метр може вирішити долю життя людини. Якщо завдання медиків на передовій — врятувати пораненого у пеклі бою і доставити до стабілізаційного пункту, то його місія — довезти побратима до військового шпиталю, здійснивши останній і часто вирішальний крок на шляху до одужання.

Плавно і швидко: парадокс евакуації
Робота у «Малиша» вимагає не видовищних проривів, а максимальної точності й холоднокровності.

Медики зробили неможливе: зупинили кровотечу, пришили, реанімували. Моє завдання — не зруйнувати їхню роботу, — каже він.  

У кузові можуть перебувати бійці після операції, підключені до моніторів. Тому кожна вибоїна — ризик.

Тут не можна ганяти, але треба встигати. Це і є парадокс: їхати якомога швидше, але водночас максимально плавно.

З фельдшера — за кермо порятунку
Колишній ветеринарний фельдшер із Луганщини, «Малиш» знає анатомію і вразливість живого тіла краще за багатьох. Тепер його пацієнти — не тварини, а бойові побратими, і ціна помилки — людське життя.

«Малиш» — частина висококваліфікованої медичної ланки, яка супроводжує поранених. Кожен виїзд — це міст між врятованим життям і шансом на повне одужання. Водій виходить у рейс, знаючи: на його плечах — чиєсь майбутнє.

Мотивація Захисника
Дружина і син чекають вдома — вони його головна опора й мотивація. «Малиш» розуміє: захищаючи родини побратимів, захищає й свою. Тихий, монотонний рух санітарного авто — це його внесок у спільну перемогу. «Малиш» просто робить свою роботу — рятує.

Читайте також:

«Головне — не втрачати віру»: історія військового із позивним «Борсук»

Ворог нарощує сили в Покровську, використовуючи туман

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами відділення комунікацій 17 окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України.