Головний архітектор Вінниці розповів, що заважає привести до ладу сходи Артинова

Сходи Артинова, що ведуть з набережної Південного Бугу до історичного центру Вінниці, є цінною архітектурною пам’яткою. Раніше ми повідомляли про увагу громадськості до цих сходів. Проте виникає логічне питання: чому, попри обговорення та плани щодо реставрації сходів, прилегла паркова зона залишається недоглянутою?

Щоб пролити світло на цю ситуацію, журналістка “СічНьюз” поспілкувалася з головним архітектором Вінниці Євгеном Совінським. Він розповів  історію сходів та пояснив виклики, що стоять на заваді комплексному благоустрою території.

Історичні корені та унікальність сходів Артинова

За словами Євгена Совінського, сходи Артинова були побудовані на межі ХІХ-ХХ століть, орієнтовно між 1900 та 1910 роками. Їх поява була необхідною. На Замості функціонували казарми, де проживали офіцери та рядовий склад. Ці люди прагнули відвідувати атракції та заклади центральної частини міста.

Діставатися через мости було доволі далеко, але в цьому місці функціонувала паромна переправа, – розповідає головний архітектор.

З берега Замостя був плавний підхід до парому, тоді як у бік центру рельєф був стрімким. Спочатку тут існували дерев’яні сходи.

Ключовим моментом стала прокладка першого вінницького водогону. Вода для нього закачувалася з Південного Бугу біля храму Ксенії Петербурзької і подавалася на “Південну вежу”. Під час прокладання труби місце було перекопано. За рік-два після цього, для зручності мешканців, що користувалися паромом, було влаштовано кам’яні сходи.

Унікальність сходів Артинова полягає в декількох аспектах. По-перше, це дійсно твір відомого вінницького архітектора Григорія Артинова. По-друге, вони викладені з місцевого граніту, взятого безпосередньо з поверхневих шарів розробки гранітних пластів поблизу Південного Бугу. Цей граніт особливий, і його вже неможливо знайти в такому вигляді.

Сходинки були грубо вирізані та витесані, сформувавши чотири марші. З моменту побудови, за фактом, сходи не піддавалися великому ремонту, за винятком благоустрою в 70-х роках, коли були додані бокові поручні.

Паркова зона: стихійне утворення та зміна функцій

Щодо прилеглої паркової зони, то, як зазначає Євген Совінський, від початку там не було заплановано парку. Ця територія на початку минулого століття належала до колишньої приватної власності. І являла собою зелені зони, що виходили від земельних ділянок вулиці Магістратської.

Ці ділянки, зокрема, здавалися для міських купалень, які розташовувалися там, де зараз знаходиться пляж “Кумбари”. Це були дерев’яні споруди з басейнами на відкритій воді, що забезпечували безпечне плавання. Таким чином територія від початку мала рекреаційне призначення.

У ранньорадянський час (20-30-ті роки), після націоналізації земель, на цій території почали будувати об’єкти, такі як школа №3. І розбудовувати лікарню на базі особняка лікаря Новінського (який часто помилково називають особняком Кумбарі). Зелені насадження почали напівстихійно перетворюватися на міський парк.

Дерева, що там ростуть, є давніми, але виросли вони самостійно, а не в результаті планового паркового будівництва. Під час благоустрою 70-х років, коли наводили лад на площі Європейській, використовували сходи Артинова як елемент комунікації між терасами, але не створили повноцінний парк у сучасному розумінні.

Статус культурної спадщини та головний виклик

Ключова проблема, що стосується як сходів, так і потенційного благоустрою прилеглої території, полягає у їхньому юридичному статусі. Сходи є цінним об’єктом культурної спадщини як твір Артинова, виконаний з унікального матеріалу. Проте вони не мають офіційного юридичного статусу пам’ятки чи нововиявленого об’єкта культурної спадщини.

Справа в тому, що такий статус присвоюється відповідно до облікової документації, – пояснює Євген Совінський.

Процес підготовки такої документації є складним та дороговартісним. Одна облікова документація може коштувати декілька десятків тисяч гривень. А в місті є понад 280 об’єктів, що потребують такої уваги. При цьому виділення коштів з міського бюджету на ці цілі, особливо в умовах воєнного часу, є вкрай обмеженим.

Наразі Департамент благоустрою намагається усунути основну технічну причину руйнації сходів – воду, що стікає з вулиці Оводова та розмиває основу. Її намагаються перенаправити в труби, щоб вона не зачіпала основу першого маршу.

Щодо комплексної реставрації сходів, подання до бюджету було підготовлено ще до пандемії COVID-19. І, якби не тодішні обставини, сходи, можливо, вже були б відреставровані. Однак зараз міський бюджет має інші пріоритети.

Шлях вперед: співпраця з громадою

Головний архітектор наголошує, що вирішення проблеми присвоєння статусу пам’ятки та подальшого залучення коштів на реставрацію можливе за активної участі громадськості. Бюро охорони культурної спадщини Вінницької міської ради відкрите до співпраці.

Біда в тому, що в нас дуже мало таких активістів. Бракує людей, які приходять і кажуть: ми хочемо робити, допоможіть, проконсультуйте або ми вам допоможемо, – зазначає Євген Совінський.

Він навів приклад успішної співпраці з громадськими організаціями, департаментом архітектури та музеєм Вінниці щодо внесення 18 комплексів мозаїк до переліку нововиявлених об’єктів культурної спадщини. Громадські організації взяли на себе частину роботи. Знайшли волонтерів-фотографів для якісного альбому, який видав музей, а ініціативні групи збирали інформацію та проводили інтерв’ю з авторами. Спеціалісти бюро допрацювали досьє по кожному об’єкту. Це дозволило підготувати необхідну документацію без значного навантаження на міський бюджет.

Читайте також:

ШІ «допоміг» реставрувати сходи Артинова: історична пам’ятка занепадає 

Підземні ходи, жахливі досліди та тіні минулого: історія вінницької психлікарні

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”