Херсон святкує третю річницю визволення від окупації: спогади очевидців

Три роки тому, 11 листопада 2022-го, Херсон вперше за вісім з половиною місяців окупації знову побачив синьо-жовті прапори. Люди виходили на вулиці з квітами, обіймали військових, плакали від щастя. Для України це стало символом незламності, а для херсонців – днем, коли життя знову набуло сенсу.

Для мене це особлива дата, адже наша бригада створювала умови для цієї події, саме у Миколаївській області я отримав першу свою важку контузію. Саме в цей день я вперше побачив, що таке, коли тебе чекають українці, і що таке радість звільнення від окупації! Знаю, вам зараз непросто, але ви гідно тримаєтесь, і я вам дякую за це. Херсон – то любов, — розповідає військовий Олександр Погребський.

Тоді, в листопаді 2022-го, по всьому місту не було зв’язку, світла й води. Але новина про звільнення розійшлася миттєво — хтось почув вибухи радості, хтось побачив український прапор на адміністрації. І кожен зрозумів – це сталося.

Памʼятаю, наче це відбулося вчора. З 20:00 сиділа в новинах місцевих телеграм-каналів і не могла повірити, що все це правда, що ми дочекалися звільнення нашого Херсончика. А наступні дні – море сліз, хвилювань і радості. Реакції місцевих та військових, ейфорія, святкова атмосфера на площі Свободи. Мені боляче за місто, за людей, але ви б знали, як попри все місцеві продовжують жити й робити все для відновлення нашого Херсона. Пишаюся, — згадує Олена Альпер, мешканка міста.

Коли тиша вибухнула радістю

Вулиці Херсона того вечора були заповнені людьми — зі свічками, прапорами, саморобними гірляндами. Хтось тримав плакати з написами «ЗСУ – дякуємо!», хтось просто мовчки стояв і плакав. Люди співали гімн, обіймалися, ділилися хлібом і чаєм, який роздавали просто на площі.

Ми не вірили до останнього. Зранку всі слухали вибухи, боялися провокацій, але потім почули: наші вже в місті. Це був момент, коли страх замінився вірою. Ми нарешті відчули, що живі, – каже херсонець Ігор, який тоді вийшов зустрічати перших військових.

На площі Свободи розгорнули найбільший прапор, який зберігали у підпіллі ще з весни. Його зшивали потай, у підвалах і квартирах, ризикуючи життям.

Свідки історії

За даними платформи «Музей цивільних голосів», сотні херсонців залишили свої історії про ті дні. Люди згадують, як під час окупації ховали телефони, як росіяни вивозили все – від меблів до дитячих книжок, як діти називали танки «слонами» і питали батьків, чому ті «слони» хочуть нас убити.

Коли ми побачили наших, я зрозуміла, що не даремно витримали. Ми вижили, значить – не зламались, – каже мешканка Марина, яка до останнього доглядала за сусідами похилого віку.

Відтоді минуло три роки. Херсон і досі під постійними обстрілами, але життя триває. Люди відбудовують домівки, ремонтують школи, відкривають кав’ярні, висаджують квіти у дворах.

Херсон — це любов

Попри біль і втрати, місто живе. Ті, хто був тут у день визволення, кажуть: цей спогад – назавжди. Тоді ми побачили, що таке справжня свобода. Не політична, не декларативна, а людська – коли ти можеш просто вийти на площу й сказати: це мій Херсон, – каже волонтер Сергій, який повернувся до міста після звільнення.

11 листопада для херсонців – не просто дата в календарі. Це день, коли світ знову став рідним. День, коли страх змінився на сльози радості, а місто, зранене, але нескорене, знову відчуло – воно вдома.

Читайте також:

Інженер попередив, які прилади можуть спричинити вибух зарядної станції

Оренда біля фронту: за «вбиті» хати просять до 40 тис. грн – військові

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”