Хлопцям важко: офіцер групи контролю бойового стресу розповідає про стан бійців

Вінничанин Андрій Морехедов ще донедавно був постійним експертом сайту «СічНьюз» з психології. Нині він – військовий психолог, старший офіцер групи контролю бойового стресу на передовій 158 ОМБР, майор. У своєму матеріалі Андрій пояснює, настільки важко бійцям на фронті. 

Хлопцям важко

Вони йдуть до позицій — 3, 7, 12 кілометрів у повному обмундируванні: бронежилет, автомат, боєкомплект, вода, пайок. Ти йдеш, а над тобою — наче хижі коршуни — кружляють ворожі дрони. Йдеш полями, ховаєшся у посадках, між кущів, навіть за смітниками. Бо якщо не сховався — то, можливо, вже не повернешся.

Хлопцям важко

Їм кажуть: «Ви виходите на 5–7 діб». Але один із воїнів зізнається: він пробув на позиції 83 дні.

-83 дні у підземній норі.

-83 дні під гуркіт КАБів, мінометів і артилерії.

-83 дні з одним питанням: «Чи виживу я?»

-83 дні з думками: що поїсти, де взяти води, як не замерзнути.

-83 дні, коли твій туалет — пакетик, який треба прикопати, щоб тепловізор не вирахував твоє тепло.

Хлопцям важко

Ти повертаєшся у розпорядження підрозділу, фізично виснажений, але душа ще горить вогнем. Там, на позиціях, тобі снилася рідна домівка, обійми дітей, запах хліба на кухні. А повернувшись — бачиш кошмари війни. І знову не можеш спати.

Хлопцям важко

Вони йдуть забирати тіла. Своїх — героїв, які віддали життя, щоб ми жили. Це святий обов’язок, болісний і гіркий. Але ще важче — під кулями та дронами тягнути тіла ворогів. Та вони роблять і це. Бо знають: черговий обмін дозволить матерям, дружинам, дітям поховати своїх захисників з честю, як належить.

Психологи на війні: броня від невидимих поранень

Є ще один фронт, про який рідко говорять уголос. Фронт, де немає окопів, але є інша зброя. Це робота військових психологів ГКБС.

Психолог у війську — це механік для людської психіки. Він не ремонтує двигун, а «підкручує гвинтики» в голові, щоб боєць витримав ще одну ніч, ще один бій. Психолог — це броня від невидимих поранень. Але його головний патрон — не лише слово, а й ключ запалювання.

Бо психолог без авто — як турнікет без липучки: користь є, але вчасно застосувати не вийде. А іноді саме кілька хвилин вирішують, чи повернеться людина з темряви.

Щодня психологи ГКБС долають десятки кілометрів, щоб бути поруч із тими, хто на межі. Вони виїжджають у зону боїв, швидко прибувають за викликом, оцінюють морально-психологічний стан бійців. Вони допомагають солдату втримати себе, зняти напругу, прожити біль і повернути сили.

Висновок

Хлопцям важко. Їм важко тримати позиції, важко повертатися із втратами, важко жити з тягарем війни у душі. Але не менш важко тим, хто щодня підтримує їх із середини. Психологи ГКБС — це ті, хто стоїть поруч, коли замовкають навіть гармати.

Інколи для порятунку потрібен не лише турнікет чи бронежилет. Інколи потрібен хтось, хто вчасно скаже: «Ти витримаєш».

Читайте також:

Як зберегти сім’ю, якщо війна розлучила вас на роки

Як впоратися з потоком негативних новин, якщо відчуваєте тривогу

Підготував Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»