Окупанти влаштували в Олешках голодомор і засіяли місто тілами померлих
Тимчасово окуповані Олешки, що на лівобережжі Херсонщини, перетворилися на закриту зону, де час зупинився на позначці “виживання”. Станом на квітень 2026 року місто, яке колись було затишним передмістям обласного центру, перебуває у стані повної гуманітарної ізоляції. Близько тисячі мирних жителів опинилися в пастці, де смерть від голоду стала не просто загрозою, а щоденною реальністю.
Блокада як метод катування
Ситуація в Олешках почала стрімко погіршуватися з кінця грудня 2025 року. Російські окупаційні війська фактично відрізали місто від будь-яких шляхів постачання. Під’їзні дороги не просто заблоковані блокпостами – вони густо заміновані. Це унеможливлює не лише доставку продуктів комерційними структурами, а й будь-які волонтерські ініціативи.
Ті поодинокі відчайдухи, які намагаються прорватися до міста з хлібом чи медикаментами, перетворюються на живі мішені. Російські дрони ведуть полювання на будь-який транспорт чи навіть пішоходів, що наближаються до населеного пункту. Місто опинилося в “глухій облозі”, де головною зброєю ворога став голод.
Полювання на “тачки” та велосипеди
Механіка повної блокади Олешок тримається не лише на мінних полях, а й на системному використанні FPV-дронів проти цивільних. Якщо раніше безпілотники вважалися зброєю проти техніки, то сьогодні в окупованому місті вони стали інструментом терору проти звичайних перехожих.
Окупанти перетворили 10–20 кілометрів дороги до найближчих сіл на справжній “тир”. Будь-який рух на відкритій місцевості сприймається як ціль. Люди, які намагаються вивезти хоча б трохи води чи мішок зерна на велосипедах або садових тачках, стають об’єктами полювання. Оператори російських дронів бачать, що перед ними цивільні, але все одно скидають вибухівку. Саме тому доставка навіть мінімальної допомоги стала неможливою: тачка з хлібом привертає увагу дронщика так само швидко, як і військовий автомобіль.
Смерть у порожніх будинках
Очільниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко б’є на сполох. У місті фіксують випадки смертей від виснаження. Люди, які пережили масштабну повінь після підриву Каховської ГЕС, тепер помирають у своїх оселях від браку елементарного харчування.
Якщо ситуація не покращиться, люди просто помруть від голоду, – попереджає Гасаненко.
Найстрашнішим є те, що в заручниках ситуації залишаються 47 дітей. Вони позбавлені не лише нормального харчування, а й будь-якої медичної допомоги. Шляхи для евакуації відсутні, а окупанти ігнорують будь-які запити на створення “зелених коридорів”.
Побут на межі людських можливостей
За свідченнями очевидців та даними видання “Нова Газета Європа”, магазини в Олешках припинили роботу одразу після новорічних свят. Ринків не існує, а запаси продуктів у людей вичерпалися.
Містяни змушені зламувати будинки тих, хто виїхав, у надії знайти бодай стару консервацію. Після катастрофічного підтоплення якісної питної води в місті майже немає. Вціліли лише поодинокі приватні свердловини з глибоководними помпами. Електрика та газ відсутні місяцями. Люди готують їжу (якщо вона є) на багатті у дворах.
Жахливі кадри, зафіксовані дронами 34-ї окремої бригади морської піхоти, демонструють місто-привид. Тіла померлих тижнями, а іноді й місяцями залишаються в будинках або на вулицях, бо їх немає кому ховати. Начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін підтверджує: людей часто закопують просто у власних городах, якщо сусіди мають на це сили. У місті панує середньовічний жах – голодні тварини починають об’їдати трупи на дорогах.
Отруєна земля: чому городи не рятують від голоду
Ситуація з харчуванням в Олешках стала критичною так швидко ще й тому, що люди позбавлені останньої надії – власного господарства. Трагедія підриву Каховської ГЕС залишила по собі не лише руйнування, а й “мертву” землю. Під час масштабного затоплення вода розмила скотомогильники, кладовища, каналізаційні відстійники та склади з хімікатами. Весь цей токсичний коктейль осів у ґрунтах Олешок.
Сьогодні посадити щось на городі – означає виростити отруту. Ба більше, повінь остаточно знищила всі стратегічні запаси консервації та овочів у погребах, які десятиліттями були “подушкою безпеки” для місцевих мешканців. Вода в криницях та неглибоких свердловинах залишається технічною та небезпечною для вживання через бактеріологічне забруднення.
Реакція окупантів та міжнародної спільноти
На фоні цієї катастрофи заяви окупаційної адміністрації виглядають цинічно. Володимир Сальдо продовжує транслювати пропагандистські тези про “стабільність” та “підвезення продуктів”, називаючи інформацію про голод “київською пропагандою”. Проте реальні свідчення волонтерів, як-от Ірини Альохіної, підтверджують, що аналогічна картина спостерігається і в сусідній Голій Пристані. Допомоги немає, магазини розграбовані, а люди покинуті напризволяще.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Його вимога чітка: активізувати зусилля для організації гуманітарного діалогу та примусити росію дотримуватися Женевської конвенції.
Червоний Хрест повинен перейти від спостереження до рішучих дій, бо ціна зволікання вимірюється людськими життями, – наголосив омбудсмен.
Юридичний контекст
Згідно з міжнародним правом, відповідальність за цивільне населення на окупованій території повністю несе держава-окупант. Росія зобов’язана забезпечити людей їжею та ліками. Те, що відбувається в Олешках, за всіма ознаками підпадає під визначення воєнного злочину – навмисного створення умов, несумісних із життям.
Нині українська влада та міжнародні організації намагаються знайти бодай якийсь механізм доступу до міста, проте ситуація залишається критичною.
Читайте також:
В Україну повернули вже понад 2100 дітей, викрадених росією
П’ють дощову воду: що насправді відбувається з бійцями 14-ї ОМБр на “нулі”
Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”
