Під час міжнародного літературного фестивалю у Луцьку зібрали 850 тисяч на ЗСУ

П’ятий міжнародний літературний фестиваль “Фронтера” відбувся в Луцьку, зібравши письменників, перекладачів та культурних діячів з України, Іспанії, США, Колумбії та Великої Британії. Подія не лише стала майданчиком для глибоких дискусій про роль літератури під час війни, але й допомогла зібрати майже 850 тисяч гривень на підтримку Сил оборони України.

Фестиваль проходив у музейному просторі “Окольний замок”, де учасники впродовж двох днів досліджували поняття “спільності” та шукали відповіді на екзистенційні питання: “Що нас тримає разом? Звідки ми? Які ми були? Як ми змінюємося сьогодні? Що нам дає надію?”

Серед почесних гостей були присутні Каталіна Гомес Анхель з Колумбії, Кшиштоф Чижевський з Польщі та Капка Касабова з Шотландії-Болгарії, яка долучилася онлайн. Українську літературу представляли Павло Казарін, Андрій Любка, Ірина Цілик, Володимир В’ятрович, Юрко Прохасько та багато інших відомих авторів.

Разом із благодійним фондом “Ангар” учасники зібрали понад 424,6 тисячі гривень на дрони на оптоволокні, а загальна сума зборів для підтримки Сил оборони України склала 849,857 гривень.

Вступну промову традиційно виголосив луцький письменник, волонтер і військовий Павло Коробчук, який задав тональність фестивалю темою української спільності:

“Що таке наша спільність? Це там, де є відчуття української соціокультурної протяжності в часі, де є українська територія, де лунає українська мова. Але мова – це лише вершечок, вишенька у найсмачнішому в світі пирозі”, – поділився Павло Коробчук, який після виступу пригостив гостей пиріжками, спеченими його мамою та бабусею.

Особливістю цьогорічної “Фронтери” стали дискусії, вибудувані за лінією “Перетворення-Втрата-Надія”. Письменники та культурні діячі, серед яких були й ті, хто воює чи воював, обговорювали надважливі теми – від ролі мови як захисного щита до проживання втрат і пошуку надії.

Філософ і письменник Володимир Єрмоленко висловив свою позицію щодо ролі мови під час війни:

“Під час війни я спостерігаю перевинайдення або переродження певної мови. І я погоджуюсь з тим, що мова є зброєю. Зараз я абсолютно категорично вважаю, що нам треба перемагати російську мову на всіх рівнях. Тому що це – головний інструмент імперії”.

Про особисті втрати проникливо розповіла письменниця Таня Касьян:

“Для мене втрата — це втрата дому. Навіть двох, тому що мій будинок, де я виросла, – у Маріуполі. Інший будинок, в якому я проводила все своє дитинство, знаходиться в селі у Запорізькій області. Він теж в окупації. Щасливі спогади дитинства просто перекреслені тим, що було зроблено, і окупантами, і колаборантами”.

Попри всі труднощі, на фестивалі звучала й тема надії. Андрій Любка, письменник і волонтер, поділився своїм баченням:

“Що дає надію? У темні часи, мені здається, що результати роботи. Рутинна робота. Брудна, щоденна, але регулярна, яка дає системний результат. І яка дозволяє не концентруватись на відчутті апокаліпсису, який насувається”.

Під час фестивалю відбувалися не лише серйозні дискусії, а й поетичні читання, презентації, вистави, концерти та навіть стендап. Проте головний акцент було зроблено саме на змістовних розмовах про роль літератури та культури у часи війни.

Любка також висловився щодо того, якою має бути література під час війни:

“Українська література в той чи інший спосіб почала пояснювати Україну, почала пояснювати війну в українському суспільстві, і за кордоном. Ми не політики. Ми можемо говорити те, про що всі інші теж хотіли б, але не мають інструментів”.

Фестиваль “Фронтера” організували літературна платформа “Фронтера”, креативна івент-агенція “Філгуд” та платформа “Алгоритм дій” за підтримки Посольства Іспанії в Україні, Британської Ради і Луцької міської ради.

Дарина КОЗАК, «СічНьюз»