Поранений і з опіками штаб-сержант вивіз підбитий БТР у безпечне місце

Понад два десятиліття служби — такий бойовий шлях старшого механіка-водія, штаб-сержанта Петра. Він служить у 32 окремій механізованій бригаді. Ось зворушлива історія Захисника.   

Допоміг захистити столицю

Хоча за фахом Петро технік-механік сільського господарства, жодного дня не працював у мирній галузі. Його “агротехніка” — бойові машини, а замість жнив — спалені війною насадження. Проте Петро зізнається: мріє, що колись виведе техніку не на лінію фронту, а в поле — сіяти хліб.

Повномасштабну війну він зустрів на рідній Бориспільщині. У перші ж хвилини сів за кермо КрАЗа та почав вивозити артилеристів до їхніх САУ «Піон». Прокладав маршрут лісовими дорогами, аби військові могли стати на оборону Києва.

-Гармати не замовкали. Бровари, Ірпінь… Ми робили те, що мали робити, — згадує військовий.

Ділиться досвідом із молоддю

Служба для Петра — справа звична. Після строкової у 2002 році підписав контракт і пройшов війну на сході. Рік тому приєднався до 32-ї окремої механізованої бригади, маючи за плечима досвід у 43-й артилерійській. Його головний принцип — зберігати спокій навіть у найгарячіші миті.

-Головне — тримати себе в руках. Нерви можуть здавати, але ти відповідаєш не тільки за себе, а й за побратимів. Їхнє життя — найважливіше, — наголошує він.

Як сержант і колишній інструктор, Петро ділиться знаннями з молодими бійцями. Кожен виїзд він аналізує до дрібниць:

-Не буває дрібниць. Все потрібно фіксувати, обговорювати, попереджати інших. Бо щойно проїхав — наче все спокійно, а повертаєшся — вже сліди “прильотів”.

Драматичні епізоди війни

В одному з бойових виїздів його БТР M113 потрапив у засідку. Ворожий гранатомет підбив машину, спалахнула пожежа. Петро, поранений і з опіками, разом із побратимом вивіз техніку в безпечне місце, де вже чекали медики.

Не раз доводилось і рятуватись під гуком ворожих FPV-дронів. В одному з епізодів дрон влучив у мотор, і бронетранспортер опинився в кюветі.

-Ми відкрили задню апарель (похила площина, зазвичай у кормовій частині бронетранспортера, яка використовується для зручного завантаження та вивантаження десанту, техніки та вантажів – ред.) і вийшли, — лаконічно згадує військовий.

Служба – родинна справа

Служба стала справжньою родинною справою. Старший син Петра — зв’язківець, який завершив навчання вже під час повномасштабної війни. Дружина, колишній цивільний кухар, також служить у лавах ЗСУ.

-Пішла династія, — з усмішкою каже сержант.

На запитання, що означає для нього бути сержантом, відповідає одразу:

-Передати досвід молодим. Навчити так, щоб у найгірших ситуаціях кожен знав, як вижити.

За плечима — роки, досвід, втрати. І хоча втома дається взнаки, Петро не збирається зупинятися. -Так, втомився. Але треба служити. Поки не проженемо ворога з нашої землі — про відпочинок не йдеться.

Читайте також:

Медсестра, яка зупинила штурм: історія героїні з ТрО

Боєць Третьої штурмової бригади самотужки взяв у полон чотирьох окупантів

«Вижив завдяки інтуїції та рішучості»: зворушлива історія бійця бригади «Рубіж»

Фелікс ЖАНІН, за матеріалами 32-ї окремої механізованої бригади