Проводили на небо двох гайсинчан, які вважалися зниклими безвісти на Курщині   

На жаль, стало відомо про загибель ще трьох Захисників із Вінницької області. Сайт «СічНьюз» зібрав матеріал за повідомленнями територіальних громад.

Максим Нагорний (Вінниця)

Сьогодні Вінниця прощається з Героєм  Максимом Нагорним, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Він був молодшим сержантом. Максим Нагорний служив у 71-й окремій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ. Він виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.

Життя вінничанина трагічно обірвалося 18 травня поблизу селища Бурлацьке Волноваського району. Це сталося внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Того дня Максим Нагорний зазнав важких поранень, несумісних із життям.

Як розповідає батько полеглого воїна Микола Володимирович, Максим був вправним стрільцем, володів навичками тактичної медицини, які неодноразово допомагали рятувати життя побратимів,

Народився 11 червня 1980 року у Вінниці. Після навчання у школі №27 Максим Нагорний здобув фах у Вінницькому будівельному технікумі та Вінницькому національному технічному університеті.

Як інженер-будівельник, тривалий час працював головним спеціалістом у виробничо-технічному відділі управління капітального будівництва Вінницької ОДА. Результати його роботи видно й досі. Максим опікувався реконструкцією обласної універсальної наукової бібліотеки імені В. Отамановського, спеціалізованого будинку дитини, а також багатьох інших об’єктів по всій області.

Як згадує Микола Володимирович, Максим був доброю людиною, дбайливим батьком, вірним другом і підтримкою для близьких. Ніколи не шкодував зусиль для людей, а зрештою — і власного життя.  

Прощання з Героєм відбудеться сьогодні, 29 травня, о 10:30 у залі №2 прощального дому «Реквієм» (вул. Батозька, 12), а о 12:00 — у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховають Максима Нагорного о 13:00 на кладовищі у Вінницьких Хуторах, де знаходиться могила його матері.

Володимир Провороцький (Гайсинська громада)

Після довгих місяців очікування на вічний спочинок повернувся Герой Володимир Провороцький. 28 травня 2025 року у Гайсинській громаді майоріли чорні стрічки. Майже 9 місяців пошуку, сподівань та надії рідних на добрі новини. Але, на жаль, дива не сталося.

Володимир народився 29 лютого 1984 року у місті Гайсин. Навчався в середній школі №4. Потім проходив строкову військову службу в десантно-повітряних силах на Житомирщині.

Від народження мав особливий талант у малярстві та золоті руки. Займався професійними ремонтами, різьбою на будівництві. Але прийшов момент, і довелося в руки взяти зброю.

Володимир Провороцький був мобілізований до лав українського війська третього березня 2023 року. Службу проходив солдатом, розвідником-навідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в 61-й окремій механізованій бригаді.

З серпня 2024 року виконував бойове на Курщині. З середини серпня 2024 року перестав виходити та зв’язок та вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Лише нещодавно загибель Володимира Миколайовича була підтверджена. Це сталося 15 серпня 2024 року неподалік від населеного пункту Черкаське Порічне (Суджанського району Курської області). Тепер Володимиру Провороцькому назавжди 40… Вдома чекала на свого сина мати, на чоловіка – дружина, донька та син, сестра, рідні, близькі …

Як розповідає про Захисника його сестра Тетяна, Володя отримував задоволення від спілкування та взаємодії з іншими людьми. Він любив бути навколо людей, проводити з ними час, говорити та спілкуватися.

Брат був зацікавлений в тому, що говорять інші, і часто ділився своїми думками та почуттями. Також любив людей, з якими зводила доля. Його професія  була його життям, яке він доповнював надзвичайною гуманністю та мудрістю. Світла пам’ять про Володимира залишиться з нами назавжди, – каже Тетяна.  

Володимир Провороцький був мужнім, рішучим і незламним захисником, справжнім товаришем для своїх побратимів. Як і кожен з нас, він мріяв про одне – про перемогу та мирне небо над Україною. До останнього подиху залишався відданим присязі та своїй країні, – сказав його бойовий побратим.

Поховали Героя на кладовищі міста Гайсин, на Алеї слави, з усіма військовими почестями.

Сергій Юрченко (Гайсинська громада)

28 травня Гайсинська громада зустрічала загиблого Героя Сергія Юрченка. Довгий час родина безвісти зниклого воїна жила надією. Але через 9 місяців невідомості він повернувся на свою Батьківщину – у рідне село Семирічку.

Сергій народився 24 грудня 1987 року. Був мобілізований до війська третього березня 2023 року. Службу проходив старшим солдатом, розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в 61-й окремій механізованій бригаді.

В середині серпня 2024 року воїн зник безвісти за особливих обставин. Лише нещодавно загибел була підтверджена, а тіло ідентифіковано. Згідно експертизи, було встановлено, що свій останній бій Сергій Юрченко провів 15 серпня 2024 року неподалік від населеного пункту Черкакське Порічне Суджанського району Курської області рф.

Він залишив по собі світлу пам’ять: добрий, щирий, усміхнений хлопець, який ніколи не стояв осторонь чужої біди, який без вагань став на захист рідної землі, – кажуть у громаді.

Поховали загиблого солдата з усіма військовими почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України на кладовищі рідного села Семирічка.

Щирі співчуття рідним і близьким Героїв. Вічна пам’ять і слава вірним Синам України.

Читайте також:

«Його доброта зігрівала душу»: Вінниця прощається із воїном Євгеном Братіцелом

Стало відомо про загибель двох вінничан, які вважалися зниклими безвісти

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»