Солістка «VivienneMort» розповіла, як їй допомагає писати 83-річна бабця

Гурт «Vivienne Mort» (вимовляється як Вів’єн Морт) — український інді-рок-колектив із Києва. Він був заснований Даніелою Заюшкіною у 2007 році. 

Вплив Дар’ї Петрожицької і «Папіка»

Але справжня шалена популярність, на мою думку, до гурту прийшла досить випадково. Зокрема, у 2020 році, після блискучого використання вражаючої пісні «Голубка» на шоу «Голос країни». Це зробила зірка серіалу «Папік» Дар’я Петрожицька, яка тоді була на піку популярності. Фани почали копати глибше і дізналися про те, що цю пісню написала Даніела Заюшкіна, а виконує її гурт «Vivienne Mort».

Як згодом виявилося, в його доробку чимало високоякісних композицій. Але «Голубка», напевно, все ж залишається найкращою. Недарма, на вчорашньому концерті у Вінниці Даніела виконала її останньою, «на біс».

Сам виступ зірки у театрі імені Садовського розпочався із 30-хвилинним запізненням, незважаючи на постійні масові оплески, які закликали гурт вийти на сцену. Після цього людей геть спантеличив сигнал повітряної тривоги і пояснення, що треба робити. Як виявилося, це було лише тренування на цей випадок. Самої тривоги, на щастя, не було.  

Спочатку Даніела Заюшкіна практично без перерви виконала 13 пісень зі свого нового альбому «Фата», причому вона була вдягнена відповідно, у білу сукню. Як виявилося, це були композиції «на любителя», адже всі вони витримані в меланхолійних тонах. Веселою та оптимістичною. була лише остання пісня «Сам, сам, сам», яка була присвячена бабці артистки, 83-річній Ользі. Вона навіть написала початок цієї пісні, перший рядок!

Старі хіти і благодійний аукціон  

Після невеликої перерви Даніела Заюшкіна змінила одяг і почала виконувати старі хіти, які викликали пожвавлення у залі. Люди почали підспівувати, включати вогники на мобільних, і атмосфера стала зовсім романтичною.

Зрозуміло, вінничани гурт не хотіли відпускати,  а викликали «на біс». Але перед цим ще пройшов благодійний аукціон на користь «азовців». З кожним щасливим володарем лоту Даніела Заюшкіна обіймалася і підписувала листівку з автографом.                    

Окрім самого музичного виступу солістка багато розповідала про себе, ділилася спогадами і життєвою позицією. Як виявилося, вона є щирою патріоткою України і цікавою особистістю, яка має внутрішній стрижень. Тобто філософські тексти деяких пісень «Vivienne Mort» не є випадковістю. Ось деякі з її неординарних думок.

Про стосунки зі слухачами

-На цей тур приходять переважно новенькі слухачі, які раніше чули лише 1-2 наші пісні. Якщо концерт сподобається, просимо залишитися із нами надовго.

Наш гурт хоче говорити зі слухачем, а не використовувати його. Ми вибудовуємо із нашою аудиторію більш глибокі і цікаві стосунки, які виходять за рамки лайків і переглядів, чогось матеріального.

Радше ми шукаємо друзів, однодумців, з якими будемо вести пошук істини і відповіді на питання. Створюємо простір, де можна знайти ту частину себе, яка любить філософствувати, занурюватись вглиб себе і шукати присутність чогось божественного, що не можна прояснити словами. 

Про розваги під час війни

-Дехто не може зрозуміти, як можна веселитися в такий скрутний для нашого народу час. Але наші концерти – це не зовсім розваги. І далеко не веселощі. Скоріше за все, ми будемо плакати. Окрім пошуку істини, наші виступи – це обмін силами, підтримка один одного, на яку ми заслуговуємо. Адже всі ми прийняли рішення залишитися у воюючій країні. Тому маємо право на морально-психологічне забезпечення. І ви не маєте відчувати жодних докорів сумління за свою присутність на концерті. Недарма наш новий альбом «Фата» був створений як реакція на кілька років війни.   

Про «Сам, сам, сам» і кохання

-Це перша наша пісня, яку ми видали в мажорному вигляді. Раніше у нас не було таких.

Наш важкий альбом «Фата» раптом завершується таким чином. Ми хотіли, щоб ця пісня стала видихом і розрадою після всіх цих переживань. Вона буде обіцянкою, що обов’язково настане полегшення.

І ті, хто коли-небудь любили один одного, знову зустрінуться, щоб вже ніколи не розлучатися та навіки бути разом. Комусь такі вірування можуть видатися дитячими і інфантільними, але вірю в це.     

Про мантру, яка заспокоює

-Бабця Оля вклала свої сили у веселішу і бадьорішу частину мене. Яка не здасться, не складе лапки, не буде сумувати, а буде боротися.

Вона на своєму віку побачила багато, бо жила під час Другої світової війни. Бабця раніше боялася німців, тому до середини життя намагалася уникати посадок і кущів. Адже з дитинства засвоїла, що там може переховуватися ворог. І це відчуття зла, набуте в дитинстві, може залишатися із людиною чи не на все життя.         

Незважаючи на вік, бабця користується планшетом і пише мені в телеграм. Вона боїться шахедів і пише, що «вся мапа червона» тощо. У неї інстинктивний «тваринний» страх – вона відчуває, що все тіло холоне під час тривоги.

Але на ранок бабуся прокидається, виходить в скверик і телефонує мені. Каже: «Все буде добре, ти – найкраща, сьогодні – чудовий день».               

Це її мантра, яка людину посилює несвідомо. Такий інструмент я й хочу передати вам. 

Про наречену нелюба

-На наших кордонах стоїть росія – кудлата, середньовічна, недорозвинена. Вона є непотребом. І нам хотілося, щоб її більше не існувало. Росіяни нас ненавидять і вважають, що у нас немає держави. А що наша мова – штучна, яка відпочкувалася від російської.

На жаль, багато з нас ще послуговується мовою гнобителя. І не розуміє, що таким чином ворог знаходиться всередині нас.

Одного разу ненажерливий сусід захотів взяти не лише наш розум, але й фізично. Тут була його помилка. Вже, спливаючи кров’ю, Україна прокинулпся і зрозуміла, що не хоче бути нареченою нелюба. І що цей сусід дихає до нас своїм гнилим чорним повітрям, ніби Кощей Безсмертний. Але країна зрозуміла, що він зовсім нам не пара і прокинулася. Ми стоїмо попереду всього світу в боротьбі із цим злом. І маємо довести, що «Кощей» – смертний.       

Михайло ШАФІР, фото і відео автора, «СічНьюз»