Від солдата — до офіцера: історія Ярослава «Любімчіка»
За три роки — від звичайного бійця до офіцера. Нещодавно в 152-й окремій єгерській бригаді відбулося урочисте вручення офіцерських погонів. Серед тих, хто отримав звання молодшого лейтенанта, був і Ярослав із позивним «Любімчік».
Починав у теробороні
З перших днів повномасштабного вторгнення Ярослав став на захист України. Починав у теробороні. Згадує, як місцеві допомагали військовим вибивати ворога з Київщини:
У нашому селі стояли підрозділи ЗСУ. Ми, місцеві, допомагали: показували дороги, мости, лісові стежки, чергували в селищі. Найближче “рашисти” підходили десь на десять кілометрів — ішли колонами полем з двох напрямків.
Після звільнення регіону Ярослав пробув удома лише місяць. Старі зв’язки зі служби стали в пригоді:
Подзвонив старшині: “Пане старшино, вам потрібні бійці?” — “Дізнаюся, за п’ять хвилин передзвоню.” Дзвонить через дві: “Без питань, приїжджай.” — “Коли?” — “Зараз.”.
З 4 липня 2022 року він служив у радіотехнічній бригаді, а з березня 2025-го — у бойовій танковій частині. Там опанував нові навички, познайомився з командою.
Згодом перевівся до 152-ї окремої єгерської бригади, де нині обіймає посаду головного сержанта взводу.
«Не боїться тільки дурень»
24 на 7… Ні, 25 на 8 я в режимі роботи або очікування. Завжди на зв’язку, — жартує він.
Попри витривалість, Ярослав визнає — дуже скучив за дружиною та трирічною донечкою. Зізнається, мав повертатися додому після місяця на позиціях, але ситуація не дозволяє. Спілкується з рідними телефоном, проте нічого не замінить живого спілкування.
Про перебування на позиціях говорить відверто:
Не боїться тільки дурень. Коли починаються обстріли, розумієш, що безпілотники підходять саме до твоєї позиції. Думаєш: “Хоч би не по нас…” Але знаєш, що поруч — теж наші хлопці.
Триматися допомагають думки про дім:
Свіже повітря і світлі думки. Уявляєш, як бачиш рідних, дім… або просто згадуєш, що замовив щось онлайн і чекаєш, коли повернешся, щоб забрати.
Отримавши офіцерське звання, Ярослав каже:
Найголовніше — робити все для солдатів. Вони — основа. Усі служби, усі люди повинні працювати на солдатів. На них треба молитися.
Про сержантську службу говорить із повагою:
Сержант — це той, на кого можна покластися. Той, хто підтримає, надихне й поведе за собою.
Читайте також:
Історія головного сержанта із позивним «Серж», який отримав «Золотий хрест»
«Головна мотивація — родина»: історія військового із позивним «Борода»
Фелікс ЖАНІН, за матеріалами 152-ї окремої єгерської бригади
