За службу в ЗСУ іранського медика на Батьківщині заочно засудили до страти

Хосро – не просто лікар, а військовий медик із досвідом служби в іранській армії. За його плечима – чотири вищі медичні освіти та знання восьми мов, серед яких і українська. Нашу мову він опанував після одруження з українкою.

Став політичним біженцем

Спершу подружжя жило в Ірані, але згодом вирішило переїхати до України.

Я не підтримував те, що відбувалося в моїй країні, але вплинути на це не міг. Тому став політичним біженцем, – розповідає іранець.

Оселившись у Києві, Хосро спробував себе в бізнесі та відкрив ресторан європейської кухні. Каже, це було свідоме рішення – і через власні смаки, і щоб менше перетинатися зі співвітчизниками. З початком повномасштабного вторгнення, коли російські війська підійшли до столиці, Хосро вирішив долучитися до оборони України. Втім, через іноземне походження та службу в іранській армії його не одразу прийняли до війська, попри медичний фах.

Отримав численні поранення
Зрештою Хосро приєднався до тероборони, вступивши до 124-ї бригади ТрО, а згодом продовжив службу в морській піхоті. Там він брав участь у звільненні Херсонщини та неодноразово виходив на евакуацію поранених, зокрема на човнах.
Під час одного з таких виїздів групу накрили артилерією та РСЗВ. Вибух був настільки близьким, що човен перевернувся, і медик опинився в крижаній воді.

Я подумав, що це кінець. Але побратими витягли мене – вони справжні професіонали, – згадує Хосро.

Згодом у Херсоні будинок, де він мешкав із військовими, потрапив під обстріл. Хосро отримав численні поранення і тривалий час провів у госпіталі.

Перша війна нового типу
Після лікування та реабілітації Хосро продовжив службу в 128-й окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле». Його бойовий шлях пройшов через Київщину, Донеччину, Херсонщину, а нині – Запорізький напрямок.

Ця війна зовсім інша, ніж ті, що я бачив у Сирії чи Афганістані. Тут майже не видно ворога, зате постійно працюють дрони. Це перша війна такого типу, – каже він.

Україна стала його домом
Хосро часто запитують, навіщо йому ця війна, адже він міг би залишитися осторонь. У нього є бізнес, родина, можливість жити мирно. Але відповідь для Хосро очевидна: Україна стала його домом. Тут живе його дружина, ростуть його діти. І саме цей дім він не готовий віддати ворогу. В Ірані його заочно засудили до страти – за участь у війні на боці України. Попри це, він не шкодує про свій вибір:

Не треба тікати. Треба захищати те, що маєш.

Невдовзі в родині Хосро очікується поповнення. І це ще більше зміцнює його рішучість боротися за країну, яку він обрав своїм домом.

Читайте також:

Андрій Хливнюк готовий відмовитися від звання заслуженого артиста: причина

У Києві змінять правила під час тривог: що буде з метро

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами бригади «Дике Поле»