Загинули три добровольці із Вінниці: місто прощається із Героями

Сьогодні Вінниця прощається одночасно із трьома славними воїнами-добровольцями. Це Андрій Гунько, Автоном Бунтар і Сергій Гнатюк, інформують у міськраді.  

Андрій Гунько. Командир груп безпілотних систем

Народився Андрій Гунько у Вінниці 17 березня 1971 року. Закінчив 33-у школу, факультет фізичного виховання та спорту Вінницького державного педагогічного інституту і Тернопільський національний економічний університет.

Працював директором компанії, що спеціалізується на вантажоперевезеннях. Тому згодом у війську отримав позивний «Директор» Разом із дружиною виростив сина.

Андрій добровольцем пішов на війну на другий день повномасштабного вторгнення. Від рядового дослужився до офіцера. У лавах Сил тероборони захищав Київ. В складі 45-го окремого стрілецького батальйону воював на Харківському, Донецькому, Луганському напрямках. Був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Займався підготовкою воїнів у навчальному центрі Чернігівської області «Гончарівське», а потім повернувся на передову. Був командиром трьох груп 425-го окремого батальйону безпілотних систем. Загинув 29 березня, у 54 роки.

Як розповідає мати полеглого Героя, знана волонтерка Юлія Вотчер, Андрій долучився до оборони України, хоча через слабке здоров’я міг уникнути призову. У лавах ЗСУ багато працював над собою: коли одні долали 50 км – пробігав 60, де хтось вважав 20 віджимань нормою – витягував 30 та більше. Ще вона каже, що Андрій був доброю людиною. Навіть риболовлею займався лише спортивною.

Чин поховання воїна відбудеться близько 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Автоном Бунтар. Оператор безпілотних літальних апаратів

Народився Автоном Бунтар у Вінниці 11 червня 1990 року. Навчався у 2-й школі і Вінницькому міжрегіональному вищому професійному училищі (за спеціальністю «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення»). Працював в одній з релігійних громад графічним дизайнером. Був дуже релігійною людиною, з молитвою йшов по життю. 

Автоном за власним покликом долучився до захисту України від початку вторгнення. Воював на Запорізькому та Донецькому напрямках у лавах 120-ї окремої бригади тероборони і 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Мав позивний «Юзеф».

Автоном Бунтар був старшим солдатом, оператором безпілотних літальних апаратів, брав участь у спецопераціях. Свій останній бій воїн прийняв 25 березня поблизу селища Новоспаське Бахмутського району. Захиснику тепер навічно  34 роки!

Як розповідає мати Героя Оксана Олександрівна, Автоном мав вердикт лікарів про непридатність до військової служби. Але їздив у зону АТО/ООС, передавав розвіддані та навіть брав участь у деяких військових операціях. Коли розпочалась велика війна, казав: якщо зараз не піду, то вже завтра ворог буде у нашій хаті. Хвилювався за свого первістка, дружину та родичів. Також Автоном був вокалістом власного рок-гурта «Нінея», мав чудовий голос,

Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Сергій Гнатюк. Заступник командира бригади

Сергій Гнатюк народився 2 жовтня 1967 року. Після 30-ї школи пройшов армійський вишкіл і вирішив присвятити своє життя військовій справі. Освіту отримав у вищому військовому автомобільному командному училищі і продовжив службу у Вінниці. Разом із дружиною виростив двох синів. Один із них несе службу в частині, котрій Сергій Євгенійович віддав чимало років життя, а інший – стоїть на сторожі правопорядку та безпеки у місті над Бугом.

Підполковник Сергій Гнатюк незадовго до повномасштабної агресії через погіршення здоров’я завершив військову кар’єру. Але знову повернувся у стрій. Був заступником командира 116-ї окремої механізованої бригади. Воював на Запорізькому та Харківському напрямках. Був відзначений низкою нагород, серед яких Хрест «Честь і Слава», медаль «Захисник Батьківщини» та медаль «Захиснику України». Серце воїна припинило битися першого квітня. Йому було 57 років.

Як розповідає дружина Героя Олена, Сергій був дуже правдивою, прямолінійною людиною. За таку порядність його всі поважали. Він дуже любив синів, тішився своїми онучками, яких балував наче принцес.

Чин поховання воїна відбудеться близько 14:30 у селі Зарванці Вінницького району.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!

Читайте також

Воїна із Вінниці Ігоря Синявського не врятували  після важкого поранення

Ветерани можуть щоквартально отримувати на спортивні заняття 1500 гривень через Дію

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»