Захисник «Азовсталі» розповів про тортури в полоні

50-річний прикордонник Олександр Семенюта – захисник «Азовсталі». Під час оборони Маріуполя він не лише воював, але й надавав допомогу важкопораненим, рятував бійців. Олександр пройшов полон у сумнозвісній Оленівці і був свідком масового вбивства «азовців». Витримав жахливі тортури у росії, де схуднув до 48 кг.

Олександр Семенюта повернувся в Україну після обміну. Після цього має низку захворювань, але звільнятися із армії не планує. Навпаки, після реабілітації Семенюта збирається повернутися до виконання військових обов’язків, інформують «Новини ветеранів».  

Пили жовту воду зі ставка

Олександр Семенюта народився на Вінницьких Хуторах. У 1994 році, після закінчення Вінницького медичного училища, був призваний на строкову військову службу. Проходив її в Маріуполі (Донецька область), у військах ППО. У 2015 році залишив службу в Маріупольському СІЗО (з посади начальника медичної частини) і добровільно вступив до лав Державної прикордонної служби України, в якій залишається і зараз.

Початок повномасштабної війни зустрів в Маріуполі. Олександр виконував одразу кілька функцій – щодо оборони пункту управління загону, надання медичної допомоги, евакуації поранених. Також проводив навчання із використання озброєння.

Згодом, після перемовин з представниками рф, наші військові вийшли у почесний полон. У тих умовах це було єдине правильне рішення. Гарнізон Маріуполя на початок бойових дій налічував близько 5-6 тисяч бійців. А виходили 2-2,5 тисячі, це з пораненими. Поліція, прикордонники, Нацгвардія, “Азов”.

Полонених автобусами вивезли до 120-ї колонії, що біля населеного пункту Оленівка. Там в кожному бараку знаходилось приблизно до 300 чоловік. Води питної не було. Пити привозили пожежною машиною, стояли дві ємності.

Це була жовта вода з якогось ставка. Ми її набирали, відстоювали. Пили, милися. Душа, зрозуміло, не існувало. На всіх – лише один туалет вуличного типу. Яма наповнювалась кожні дві доби. Спочатку машинами викачували, потім відрами черпали самі полонені. Антисанітарія повна, – продовжує Олександр. 

Що трапилося в Оленівці

Семенюта перебував в Оленівці саме в той час, коли там знищували «азовців». Поділився деталями, як очевидець.  

За три дні до трагедії формувались робочі групи. Від нашого бараку теж залучались військовослужбовці для очищення ангара. Колись там були промислові приміщення, де виготовляли холодильники. Робочі групи забирали звідти сміття, натомість заносили ліжка двоярусні, – продовжує Олександр.

Після прибирання туди перевели військовослужбовців Нацгвардії з полку “Азов”. Близько 120-150 осіб. Десь о 11-й вечора стався підрив.

Полонені з робочих груп стверджували, що стався вибух зсередини, тому що металева покрівля виявилася вивернутою наверх. Через секунду-дві почули запуск “Града” за огорожею, поруч із ангаром, – продовжує Олександр.

Задум ворога став зрозумілим. Спочатку повинен був запрацювати “Град”. А потім нібито «обратка» прилетіла. Проте все пішло не за планом.

20 секунд на обід

Олександр Семенюта відверто розповів про допити і тортури. Вороги знущалися навіть під час прийому їжі.

Годували в Оленівці спочатку один-два рази на день. Могли дати лише хліб. Не було на чому готувати. Згодом все більш-менш налагодилося, але бракувало жирів, солі, а їжа була дуже гарячою.

Шикувалися біля бараків, бігли до їдальні і також бігом поверталися назад. На все це відводились три хвилини. Тобто на прийом їжі залишалося в середньому 20-30 секунд. Пили кип’яток, тому облазила слизова ротової порожнини. Хто не встиг і клав хліб в кишеню, примушували його їсти, присідаючи, – ділиться захисник.

Не обійшлося і без електрошокерів, гумових кийків. Були й більш серйозні катування.

Деяких полонених прив’язували на розтяжки, били по геніталіям і гвалтували гумовими дубинками. Це в основному стосувалося військовослужбовців “Азову”. Але взагалі всі полонені піддавалися тортурам. Спочатку вони весь Маріупольський гарнізон вважали”азовцями”. Лише через деякий час проведення допитів почали відрізняти, – наголошує Олександр Семенюта. – Найбільше тортур було не в Оленівці, а у СІЗО №2 Волгоградської області. Таке враження, що ми десь в 16-у сторіччі. Але й навіть в тих умовах військові трималися з честю.

Як каже Олександр, росіяни не могли повірити, що відносно невелика кількість людей тривалий період трималась в оточенні і завдала великих втрат, відволікла на себе чимало підрозділів противника. Вони не розуміли мотивацію українців.

Водночас росіяни готували пропагандистські сюжети. Фальшували інформацію, аби показати у своїх медіа, що українські військові нібито вбивали цивільних та нищили місто Марії.

Схуднув до 48 кг

До початку вторгнення Олександр Семенюта важив 103 кг, а в полоні схуднув до 48 кг. За чотири місяці перед обміном росіяни провели медичний огляд, зважували. Після цього зібрали полонених з великою втратою ваги. Приблизно близько 120 чоловік.

Давали перед обміном нібито посилене харчування. Додали в раціон близько 10 грамів масла. Булку хліба тепер давали не на 10-12 чоловік, а на 6-8. І два рази в тиждень варене яйце. Таким чином, коли нас обміняли, я вже важив 52 кілограми. В полоні перебував три роки і майже місяць, до 14 червня 2025 року, – продовжує Захисник. 

Реально на обмін Семенюта потрапив лише на третій раз. Перший раз полоненим видали форму, а через два дні забрали. Другий раз завантажили в автозак і вивезли на аеродром у Волгоградській області Але там дали відбій, і українці повернулися до СІЗО.

З якими почуттями я повернувся в Україну, словами не передати. Їхали через Білорусь в автобусах, нам видали продуктові набори. Чекали кілька годин. Тим часом працівники фсб психологічно тиснули. Казали, що в України немає такої кількості на обмін, тому половина повернеться у полон, – згадує Олександр. 

Читайте також:

Мріяв про вільний та відновлений Маріуполь: Євген Попов загинув у 22 роки

Звання капітана Олексію Вербоватому присвоїли посмертно

Фелікс ЖАНІН, «СічНьюз»