Змінив прізвище, щоб взяли до ЗСУ: Небесним воїном став Тарас Галкін 

На жаль, стало відомо про загибель ще трьох Захисників із Вінницької області. Сайт «СічНьюз» зібрав матеріал за повідомленнями територіальних громад.

Тарас Галкін. (Вінниця-Стрижавка)

Народився Тарас Галкін (Погорелюк) другого серпня 1988 року у Вінниці. Закінчив Вінницький технічний ліцей та до військової служби. Займався своєю улюбленою автомобільною справою. Був батьком двох донечок – 10-літньої Соломії і 5-річної Єви.

Тарас воював в 2015 -2016 роках у зоні АТО/ООС. Був водієм реанімобіля 59-го військового мобільного госпіталю. Брав участь у запеклих боях під містом Щастя. Після закінченні Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного продовжив службу за контрактом в армійській авіації.

З початком повномасштабного вторгнення одним із перших пішов до ЗСУ. Був сержантом 35-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ.

Влітку 2022 року Тарас Галкін потрапив під обстріл поблизу Миколаєва, в результаті чого отримав важку вибухову травму. Далі було тривале лікування. На жаль, наслідки поранення виявилися несумісними із життям. Тарас Галкін відійшов у вічність 27 квітня. Йому було 36 років.

Як розповіла мати Небесного воїна Наталія Григорівна, Тарас був патріотом України і прагнув її захищати. Для цього свого часу пішов на хитрість. Тараса не брали до війська як єдину дитину, чий батько вже брав участь в АТО. Тому він змінив прізвище Погорелюк на дівоче матері та став Галкіним.

Чин поховання воїна відбудеться сьогодні у Стрижавці. Початок – о 10:00.

Андрій Кошелап. (Тульчинський район)

22 квітня 2025 року в районі ведення бойових дій, біля населеного пункту Воскресенка (Волноваського району Донецької області), загинув Андрій Кошелап. Він народився п’ятого травня 1980 року. Був жителем села Нестерварка (Тульчинський район).

Молодший сержант Андрій Кошелап служив командиром гармати артилерійського дивізіону. Не судилось Герою зустріти свою 45-у весну. Російський агресор обірвав його лінію життя.

Наш Герой-захисник був чуйною, доброю людиною, гарним сім’янином, колегою, другом, надійним побратимом. Відважний, сміливий та сильний духом воїн користувався авторитетом серед побратимів та завжди давав поради тим, хто вперше потрапив у пекло війни, – наголошують у громаді. 

Вадим Губар (Хмільник). 

На війні загинув Вадим Губар з Хмільницької громади. Він став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення. У серпні Вадиму мало виповнитися лише 35 років. Він народився і виріс в Хмільнику.

Про загибель Вадима повідомив на своїй сторінці у фейсбук  його кум Олександр Ніжельський:

Сьогодні вночі не стало мого кума Вадима. Мого брата по духу. Мого рідного по серцю. Він загинув на війні. На землі, яку любив усім своїм серцем. Кожен, хто знав його, скаже: він був справжнім. Без фальші, без масок, без зрад. Він був із тих, хто не боявся ні труднощів, ні небезпеки. Він був світлом для своїх рідних, опорою для родини, для друзів і незламним воїном для своєї Батьківщини.

Він був тим, хто ніколи не стояв осторонь. Тим, хто завжди першим простягав руку допомоги. Тим, хто умів щиро радіти, сміятися, підтримувати. І навіть у найстрашніші миті війни він залишався тим самим добрим, вірним і відданим чоловіком, яким ми його знали завжди.

Вадим був не лише Героєм на полі бою — він був героєм і в житті. Він створив міцну, теплу сім’ю, де панували любов, повага й турбота.

Він був люблячим чоловіком, уважним батьком, прикладом для своїх дітей. У його домі завжди відчувалася радість, щирість і тепло справжньої родини.

Він умів бути сильним і ніжним водночас. Він умів обійняти так, що зникали всі страхи. Він умів бути ТАТОМ так, як мало хто вміє — з безмежною любов’ю і гордістю за своїх дітей.

Його усмішка, його слова підтримки, його віра у перемогу залишаться з нами назавжди.

Він умів дарувати тепло навіть там, де панував морок. Він умів боротися за життя тоді, коли інші втрачали надію.

Вадим був для мене не просто родиною — він був частинкою мого серця, моїх спогадів.

Я вдячний Богу, що мав честь бути його кумом, другом, братом по духу.

Неможливо змиритися з тим, що ми більше не зустрінемося, що я більше не обійму його, не почую його голосу.

Але я знаю: його душа з нами. Його сила — у кожному нашому подиху. Його любов — у кожному нашому кроці вперед.

Нехай Господь прийме його в свої обійми. Нехай його дорога буде освітлена світлом правди й пам’яті.

І нехай наш біль перетвориться на вічну шану.

Мій куме, мій брате!

Ти завжди будеш частиною мене.

Схиляю голову в скорботі і вдячності.

Ти — герой. Ти — незабутній. Ти — наша совість і наш біль. Ти — наша любов і наша вічна гордість. Герої не вмирають. Поки б’ється серце України — б’ється і твоє серце в ньому.

Вічна пам’ять тобі, Вадиме. Слава Україні! Слава Герою! – написав Олександр Ніжельский.

Глибокі співчуття рідним та близьким полеглих Захисників. А нашим Героям – вічна пам’ять і Царство Небесне.

Читайте також:

Вінниця зустрічає загиблого 22-річного воїна «живим коридором»

Мерія ігнорує думку родичів загиблих, вважають підписанти петиції

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»