Руїни, легенди та Голодомор: історія зниклого монастиря на Вінниччині

Історії про привидів у старих монастирях трапляються часто, але на Вінниччині є святиня, яка сама стала привидом. Між селами Коржівка та Вовчок (колишня Свінциця, Немирівський район) колись діяв жіночий монастир. Сьогодні від нього залишилися лише руїни та спогади місцевих жителів, а його історія нагадує швидше легенду, ніж реальність.

Монастир і його життя

На сайті Райгородської громади збереглися рядки:

…Десь у 1800 році був побудований жіночий монастир на території села Свинциці (теперішня Коржівка). На території монастиря була розташована церква… Також там був будиночок, де жителі монастиря відпочивали…,- йдеться на сайті.

Втім, дослідники вважають, що датування помилкове. У довідниках ХІХ століття немає згадок про монастир, тож найімовірніше його збудували вже на початку ХХ століття.

На території святині був сад із пасікою, викопана криниця та посаджений дуб, який росте й досі. Сюди приходили люди з навколишніх сіл, щоб навчитися вишивати й ткати.

Війна і трагедії

Під час Другої світової війни монастир слугував прихистком для місцевих жителів. У спогадах збереглася трагічна історія: родина з села Пархилівка тікала до монастиря, але на околиці в хатині засіли німці. Сім’ю розстріляли, а на місці трагедії поставили дерев’яний хрест.

Хоча архівна карта 1935 року свідчить, що хрест стояв ще до війни, легенда про розстріляну родину збереглася в пам’яті селян.

Свінциця в архівах

Село Свінциця вперше згадується в документах ще у XVIII столітті. В описах значиться:

1751 року тут збудували дерев’яну Крестово-Воздвиженську церкву на кам’яному фундаменті.

У 1802-му в центрі села постав дерев’яний млин, що належав монастирю. Він працював від води невеликої річки Устя.

У 1888 році відкрили дві школи – церковно-приходську у Свінциці та школу грамоти в Самчинцях.

Попри родючі чорноземи, життя селян було нелегким: напади кримських татар у давні часи, тяжкі умови після приєднання до Російської імперії, викупні платежі після реформи 1861 року.

Сталінські часи і Голодомор

Після революції монастир закрили. На карті 1928 року він уже значився як «бувший». На його території створили радгосп, куди ходили працювати люди з навколишніх сіл.

У 1932–1933 роках Свінциця, як і вся Україна, пережила Голодомор. У спогадах Віталія Манятовського, 1925 року народження, йдеться про масову смерть односельчан, яких вивозили і ховали у спільних могилах. На тому місці й досі стоїть хрест.

Люди виживали завдяки лободі, щавлю, горобцям, зеленому житу. У селі навіть зафіксовані факти канібалізму.

Війна і післявоєнний час

У 1941–1945 роках на фронтах полягло понад 60 жителів села, ще десятки були розстріляні або вивезені на примусові роботи до Німеччини. У центрі Коржівки нині стоїть пам’ятник загиблим односельцям.

1947 року село Свінциця перейменували на Коржівку – на честь козака Коржа.

У післявоєнні роки на території діяв колгосп імені Леніна, пізніше ВСК «Надія». Тут була молочно-товарна ферма, працювали десятки селянських родин.

Монастир-привид сьогодні

Сьогодні територія колишнього монастиря належить до Вовчоцької сільради. Від святині залишилися лише напівзруйновані стіни та старий дуб. Але місцеві жителі переконують: у тумані ще можна побачити силует монастиря, почути тихий спів монахинь або дзвін, якого вже давно немає.

Читайте також:

Дешевий шампунь – нешкідливий: міфи про волосся і онкологію

Літня вінничанка тероризує сусідів: як законно діяти в таких випадках

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”