Четверте червня – День пам’яті дітей, яких убила російська ракета в Україні

Четвертого червня Україна схиляє голови у скорботі. Цього дня ми згадуємо дітей, чиї життя обірвалися через російську агресію. Вони мріяли про літо, школу, друзів, подорожі, майбутні професії та щасливе життя. Але російські ракети, авіабомби, артилерія та дрони назавжди забрали у них шанс вирости.

День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України, було встановлено Верховною Радою у 2021 році. Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року ця дата набула особливо трагічного значення.

Станом на червень 2026 року, за офіційними даними Офісу Генерального прокурора України, внаслідок російської агресії загинули щонайменше 705 дітей, понад 2527 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Реальна кількість жертв може бути значно більшою, адже через окупацію частини територій та активні бойові дії повний облік досі неможливий.

Діти, яких убила росія: історії, які неможливо читати без сліз

За кожною цифрою статистики стоїть окрема доля. Окрема родина. Окреме життя, яке мало тривати десятки років.

Ліза Дмитрієва – символ трагедії Вінниці

Чотирирічна Ліза Дмитрієва стала однією з найвідоміших маленьких жертв російської війни.

14 липня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по центру Вінниці. У цей момент Ліза разом із мамою поверталася із занять з розвитку та логопеда. Дівчинка мала синдром Дауна, але була надзвичайно життєрадісною, усміхненою та відкритою до світу.

Кадри її дитячого візочка посеред зруйнованої вулиці облетіли весь світ та стали одним із символів російських злочинів проти мирного населення України.

Мама Лізи отримала важкі поранення та вижила. Сама ж дівчинка загинула на місці. Їй було лише чотири роки.

Тримісячна Кіра Глодан

Кіра загинула 23 квітня 2022 року разом із мамою та бабусею під час ракетного удару по житловому будинку в Одесі.

Її життя тільки починалося. Вона була наймолодшою жертвою того обстрілу.

Цей удар став одним із перших масових обстрілів цивільної інфраструктури Одеси після початку повномасштабного вторгнення.

Іван Козир – дитинство, яке закінчилося у Грозі

Іван загинув п’ятого жовтня 2023 під час російського ракетного удару по кафе та магазину в селі Гроза на Харківщині. Того дня мешканці села зібралися на поминальний обід за загиблим військовим.

Російська ракета влучила просто в будівлю, де перебували десятки людей.

Іван став єдиною дитиною, яка загинула внаслідок цього воєнного злочину, але ще десятеро залишилися сиротами.

Удар забрав життя 59 людей та практично знищив кілька родин одного невеликого села.

Катерина Вініченко – Маріуполь, історія дитини з блокадного міста

Катерина Вініченко – одна з дітей Маріуполя, чия історія була задокументована у проєкті «Меморіал» та оприлюднена журналістами «Радіо Свобода».

Дівчинка жила разом із родиною у Маріуполі, місті, яке з перших днів повномасштабного вторгнення росії у 2022 році опинилося в повній блокаді та під безперервними обстрілами.

Її історія збережена через спогади родини, зокрема сестри, яка розповідає про життя дітей у місті, що перетворилося на зону гуманітарної катастрофи.

Маріуполь став одним із найбільш трагічних міст війни, де загинули тисячі мирних жителів, серед них – сотні дітей.

10-річна Аліса Ольховик – дівчинка з Ясинуватського району, яка загинула на вокзалі Краматорська

Аліса Ольховик – 10-річна дівчинка з Донецької області, яка загинула 8 квітня 2022 року під час ракетного удару російських військ по вокзалу Краматорська.

Її родина жила у Ясинуватському районі, який після 2014 року опинився в умовах так званої «сірої зони». Попри складні умови, Аліса росла активною, допитливою дитиною, захоплювалася малюванням і легко знаходила спільну мову з людьми.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році родина намагалася врятуватися від обстрілів і готувалася до евакуації. Разом із вагітною мамою дівчинка вирушила до Краматорська, де тисячі людей чекали на евакуаційні потяги.

8 квітня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по вокзалу Краматорська касетним боєприпасом «Точка У». У момент атаки на пероні перебували цивільні, які намагалися евакуюватися з небезпечних районів Донеччини.

Внаслідок удару загинули десятки людей, серед них – діти. Аліса Ольховик стала однією з маленьких жертв цієї трагедії.

9-річна Софія Яворська – Полтава

Софія Яворська, 9 років, загинула під час ракетного удару російських військ по Полтаві першого лютого.

Того дня російська крилата ракета влучила в житловий будинок, зруйнувавши частину під’їзду, де проживала родина дівчинки.

За свідченнями очевидців, бабуся Софії, Олена Яворська, у момент вибуху перебувала на роботі та намагалася зв’язатися з рідними, однак телефони не відповідали.

Коли вона прибула до місця трагедії, рятувальники повідомили, що перший під’їзд будинку фактично знищений ударом.

Софія загинула разом із батьками.

П’ятирічна Ніколь Гаранська – Київ

Ніколь Гаранська, 5 років, загинула 23 березня внаслідок удару російського ударного дрона по Києву.

Її родина переїхала до столиці із села Оріхів Запорізької області, рятуючись від обстрілів. У рідному регіоні сім’я займалася бджільництвом і мала власний медовий бізнес, а також була активною в релігійній громаді.

У Києві родина тимчасово мешкала в модульному житлі на території церковної громади.

У ніч трагедії російський дрон влучив у район, де перебувала сім’я. Внаслідок удару батько Ніколь загинув, дівчинка також не вижила. Мати отримала поранення і вижила.

Викрадене дитинство: тисячі українських дітей депортовані до росії

Окремим злочином рф стала масова депортація українських дітей.

З початку повномасштабного вторгнення росія системно вивозила дітей із тимчасово окупованих територій до рф та білорусі. Частину дітей розлучали з батьками під час так званих фільтраційних заходів. Інших забирали з дитячих будинків, інтернатів або вивозили під приводом “оздоровлення”.

Багатьом дітям змінювали громадянство, документи та навіть імена. Їх намагалися інтегрувати у російське середовище та позбавити української ідентичності.

Саме через незаконну депортацію українських дітей у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт путіна та уповноваженої з прав дитини рф марії львової-бєлової.

Україна продовжує повертати викрадених дітей додому, однак тисячі з них досі залишаються на території рф.

Чому 4 червня важливий для кожного українця

Коли ми говоримо про загиблих дітей, ми говоримо не лише про минуле.

Ми говоримо про майбутнє України, яке намагалася знищити росія.

Кожна дитина, убита ракетою, снарядом чи авіабомбою – це нездійснені мрії, ненаписані книги, невинайдені технології, неврятовані життя та ненароджені покоління.

705 дитячих життів – це не просто цифра.

Це 705 окремих трагедій.

705 світів, які були зруйновані війною.

Пам’ятаємо кожне ім’я

Четвертого червня українці запалюють свічки пам’яті, розвішують паперових янголів та дзвіночки, які символізують голоси дітей, що більше ніколи не пролунають.

Ми не маємо права забути Лізу з Вінниці.

Не маємо права забути дітей Маріуполя, Бучі, Ірпеня, Харкова, Херсона, Краматорська, Дніпра, Умані та сотень інших українських міст і сіл.

Пам’ять про них має жити.

Бо поки ми пам’ятаємо їхні імена – вони залишаються частиною України.

Вічна пам’ять усім дітям, яких убила росія.

Читайте також:

На фронті загинув 23-річний воїн та музикант Ярослав “Варнак” Іванов

Двічі похований: як багатодітний воїн з інвалідністю виживає на 860 гривень

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”