Під Києвом батько-аб’юзер викрав двох маленьких дітей у матері

Домашнє насильство – це не просто сімейні конфлікти, це витончена система психологічного та фізичного терору, де періоди жорстокості чергуються з маніпулятивним каяттям. В ексклюзивному інтерв’ю для “СічНьюз” Альона Ковальчук розповів, як розірвати коло аб’юзу виявляється недостатньо, якщо кривдник має фінансові ресурси, а державні органи демонструють упередженість або відверту бездіяльність. Опинившись без підтримки правоохоронців, жінка вже тривалий час виборює право повернути своїх маленьких дітей, яких колишній чоловік Антон відібрав силою та переховує у Боярці.

Початок спільного життя та циклічний терор

Спільне проживання Альони з майбутнім кривдником розпочалося у 2017 році. Практично одразу з’явилися перші тривожні сигнали та прояви неадекватної поведінки з боку чоловіка. Проте, як це часто буває у класичних аб’юзивних стосунках, після спалахів агресії наставали “ідеальні” періоди, коли чоловік плакав, каявся та обіцяв змінитися. Це утримувало жінку поруч, вона його пробачала, сподівалась та вірила йому.

Згодом ситуація лише погіршувалася. Чоловік страждає на хронічний алкоголізм, регулярно потрапляючи у важкі запої, які тривають по кілька тижнів та деколи місяців. Маючи значні фінансові можливості, він щоразу залучав приватних лікарів для виходу з цього стану. Водночас удома Альона потерпала від безпідставних скандалів та рукоприкладства. Чоловік вчиняв погроми та бив дружину прямо у присутності маленьких дітей. Він поводився агресивно по відношенню до Альони в присутності няні та мами жінки. Були випадки, коли кривдник навіть у службі у справах дітей кидався на неї, перебуваючи в глибокому запої. Також зафіксовано факти його агресивної поведінки при керівництві садочка, куди ходив старший син.

У 2022 році терор вийшов на юридичний рівень. Колишній чоловік, скориставшись безпорадним станом дружини після чергового побиття, залякуваннями змусив її підписати клопотання про неявку до суду. Таким чином він домігся, щоб судове засідання про визначення місця проживання дитини розглядали без неї, адже розумів, що не можна допустити її появи на засіданні.

Таким чином він отримав судове рішення про визначення місця проживання нашого старшого сина з ним. Це було зроблено з єдиною цинічною метою – уникнути мобілізації, – згадує Альона.

Попри наявність цього документа, родина продовжувала жити разом. Альона ніколи не проживала окремо від дитини, і головним свідком цього є няня, яка може все підтвердити. Чоловік нікуди не йшов, а згодом у родині народився другий син.

Втеча на орендовану квартиру та перше викрадення

Точкою неповернення став квітень 2024 року. Чоловік знову перебував у тривалому запої, і Альона зрозуміла, що це її єдиний шанс врятувати себе та малечу. Буквально за два дні вона зібрала найнеобхідніші речі й таємно переїхала на орендовану квартиру разом із двома синами. Старшому Гордію на той час було 2 роки і 3 місяці, а молодшому Глібу – лише 11 місяців.

Пів року після розриву чоловік не полишав спроб повернути Альону, тиснув психологічно, але отримував відмову. Жінка не перешкоджала його спілкуванню з дітьми, що підтверджується численними фото, відеоматеріалами та показами свідків. Проте, усвідомивши, що дружина не повернеться під його контроль, ексчоловік перейшов до радикальних дій.

У грудні 2024 року він прийшов до орендованого помешкання з відкритими погрозами відібрати синів. Наступного дня він надіслав Альоні змонтовані відео з камер домашнього спостереження, намагаючись сфабрикувати “компромат” та залякуючи судом. Того ж вечора він знову ввірвався до квартири. Влаштувавши черговий скандал, чоловік викликав поліцію. Правоохоронці, які прибули на виклик, діяли очевидно упереджено. Вони навіть не перевірили наявність всіх документів, на підставі яких колишній чоловік забирав в той вечір старшого сина. У нього на руках було тільки рішення про визначення місця проживання дитини, яке він здобув через побої та залякування. Поліція не поцікавилась, чи є рішення від виконавчої служби на вилучення дітей. Бодікамери поліцейських були увімкнуті, і Альона зрозуміла: якщо вона буде в цей час тягнути дитину до себе та перешкоджати Антону, її саму можуть звинуватити в адмінпорушенні. Колишній чоловік застосував фізичну силу та, маніпулюючи дитиною, викрав Гордія.

Шелтер у Львові та викрадення немовляти

Опинившись у небезпеці через постійне переслідування та погрози, Альона не могла навіть вийти на вулицю з молодшим сином, адже колишній хотів забрати і його. Сьомого лютого 2025 року її адвокат ухвалив рішення терміново вивезти жінку разом із молодшим сином Глібом до Львова. Там Альону прихистили у шелтері для жертв домашнього насильства. Вона змінила номер телефону та офіційно повідомила місцеву поліцію про своє місце перебування.

У Львові Альоні вдалося отримати юридичну перемогу – суд видав офіційний судовий обмежувальний припис щодо колишнього чоловіка терміном на шість місяців, який забороняв йому наближатися до дружини.

Проте закон не зупинив кривдника. 16 червня 2025 року, коли Альона приїхала до Києва всього на три дні, чоловік грубо порушив діючий судовий припис і організував викрадення Гліба групою осіб. Хлопчику на той час було всього два рочки. За словами Альони, співорганізатором цього злочину став Роман – чоловік Емми Маринкевич, яка є президенткою громадської організації “Парламент матерів”. Так Альона залишилася без обох дітей.

Правове коло пекла та корупційні зв’язки

Станом на сьогодні обидва хлопчики (Гордію вже чотири з половиною рочки, а Глібу – три) перебувають у місті Боярка під повним контролем батька та його батьків. Альона пройшла всі законні процедури: вона має на руках ухвалу суду про забезпечення позову щодо побачень із дітьми, а також відповідне рішення виконавчого комітету Боярської міської ради, згідно з яким вона має право забирати дітей з четверга по суботу.

Проте сторона колишнього чоловіка, як зазначає Альона, ігнорує закон. Коли мати приїжджає у визначені дні, батьки ексчоловіка викликають поліцію, намагаючись спровокувати конфлікт.

Правоохоронна система у цій справі продемонструвала повну паралізованість:

• Саботаж у Києві: У ВП№2 Святошинського управління ГУНП в місті Києві понад один рік фактично саботується розслідування кримінального провадження за ст. 126-1 ККУ (систематичне домашнє насильство) та ст. 390-1 ККУ (невиконання обмежувального припису). Альона має ухвалу Святошинського районного суду, яка зобов’язує поліцію внести відомості до ЄРДР за трьома статями (ст. 126-1, ст. 390-1 та ст. 146 ч. 2 ККУ), проте правоохоронці внесли відомості лише за статтею про домашнє насильство.
• Рух у Фастівському районі: У ВП№1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області ситуація нарешті зрушила з місця. Відкрито кримінальне провадження за ст. 382 ч. 1 ККУ (невиконання судового рішення). Наступним кроком має стати оголошення підозри батьку дітей, адже за час існування ухвали суду зафіксовано майже 30 епізодів невиконання рішення.

Окрім бездіяльності поліції, Альона зіткнулася з потужним адміністративним тиском у Боярці. За її словами, колишнього чоловіка активно покривають місцеві посадовці та друзі, оскільки він працює неофіційним посередником у земельних питаннях.

Перфілов Олексій Львович (секретар ради) У лютому 2026 року на засіданні виконкому Боярської міськради намагався визначити місце проживання молодшого сина з батьком. За твердженнями Альони він активно перешкоджав затвердженню графіків побачень для матері та видачі офіційного висновку про те, з ким із батьків доцільніше жити дітям. Через такі дії посадовця суд уже майже дев’ять місяців не може отримати цей документ.

Марія Мішура (директор КУ “Центр надання соціальних послуг” Боярської міської ради) Є подругою колишнього чоловіка Альони та відверто лобіює його інтереси у цій справі. Вона заплющує очі на хронічний алкоголізм чоловіка, систематичне домашнє насильство та грубе порушення прав дітей.

Більше того, під час спроб знайти захист, Альона ще у 2023 році потрапила з дітьми до приватного шелтеру в Полтаві. Проте, як стверджує жінка, замість допомоги вона зіткнулася там із психологічним тиском та спробами змусити її повернутися до чоловіка. Альона припускає, що ці дії могли координуватися згаданою посадовицею Марією Мішурою.

Журналістське розслідування видання “СічНьюз” триває. Ми продовжуємо стежити за розглядом усіх кримінальних проваджень та вимагаємо від правоохоронних органів міста Боярки та міста Києва негайного виконання рішень суду і притягнення винних до відповідальності.

Читайте також:

У Кропивницькому депутатка та посадовиця ЖЕО викрала дитину в матері

Працівник НАБУ викрав доньку у матері та переховує її: ексклюзив «СічНьюз»

“СічНьюз”